Перегляд елементів (загалом 51)
Сортувати за:
-
Lugat-ı Nimetullah bi Farisi
Фізичний опис: Текст скопійований доволі рівним насталіком. Основний текст чорнилом, з заголовками, роздільниками та надрядковими лініями червоним кольором, а також червоний колір використовується для кінцевої текстової рамки та іноді в маргіналіях. Текст розташований в одній колонці, більшість без текстових рамок, хоча на останній сторінці основного тексту є намальований прямокутник та трикутник навколо колофону з підсвічуванням чорним і червоним кольорами; 21 рядок на сторінці. Надрядкові лінії вказують на перські слова і фрази як у основному тексті, так і в маргіналіях.
Цей рукопис - це персько-османський словник Німетуллаха ібн-і Ахмеда ібн-і Каді Мубарек ер-Румі (помер 969 р. за хіджри / 1561-2 р. н.е), відомого як Соф'ялі Німетуллах Ефенді. Німетуллах народився у Софії і здобув певну репутацію як емалювальник. З перською поезією та літературою познайомився після переїзду до Стамбула та вступу до Накшбендійського тарікату. Після цього він вирішив поділитися своїми знаннями через цей персько-османський словник, роботу над яким було завершено в 947 р. хіджри (1541 р. н. е). Ймовірно, він зробив це «зі спонуканням та за допомогою» відомого шейхуль-іслама Кемальпашазаде (помер 940 р. за хіджри / 1533 р. н.е) (Бертельс, 'Niʿmat Allāh').
Текст поділяється на три частини: дієслова в алфавітному порядку; правила перської граматики з поясненнями перською мовою; іменники в алфавітному порядку. Тут слова розташовані відповідно до їхньої початкової літери, а всередині вони поділені на три розділи залежно від початкової голосної в слові. Поетичні цитати переважно взяті з перського глосарію Шемс-і Фахрі, складеного в 745 р. за хіджри (1344-45 р. н.е) із назвою Міяр-і Джамалі. Німетуллах використав принаймні п'ять інших джерел, а також надав значну кількість власного матеріалу. З цих додатків нотатки про діалекти та його етнографічні спостереження є великою цінністю (див. Бертельс, 'Niʿmat Allāh'). В кінці основного тексту є перелік чисел перською мовою, за яким слідує серія нотаток на цій мові.
-
Majmū’ah
Скопійовано насталіком чорним чорнилом із червоними заголовками й червоними контурами. Текст поділено на дві колонки по 15 рядків у кожній, подеколи він розміщений в одній центральній колонці. Тексти арабською мовою повністю вокалізовані, а тексти турецькою й перською – ні. Коротка примітка на початку тому датована 1168 р. хіджри (1755 р. н. е.).
Збірка поезії трьома мовами: арабською, включно з авторами Ка’бом ібн Зухайром і Абдулом Кадіром аль-Джілані (тут аль-Гілані); османською турецькою, зокрема автори Латіфі, Кемалпашазаде, Бакі, Ях’я та інші; перською. Наявні значні примітки на полях османською турецькою мовою.
Переписувач рукопису невідомий. -
Mecmua
Текст скопійований різними почерками вокалізованим і невокалізованим насхом та насталіком, подеколи трапляються елементи шрифту дивані. На деяких аркушах наявні червоні текстові поля, але вони є випадковими. На середині тому з’являються золоті текстові рамки. Текст здебільшого розміщений однією колонкою із змінною кількістю рядків на сторінці. Напис про право власності від Емірзаде Алі Різа Ефенді, датований 1110 р. хіджри (1698-99 рр. н. е.), знаходиться на початку роботи. У кінці тексту тому є значні пошкодження водою.
Цей том починається з персько-османського турецького словника, впорядкованого за літерами і розділеного на різні класи (іменники, дієслова тощо). Перські статті вокалізовані та написані чорним чорнилом із червоним, що використовується для міжрядкових перекладів османською турецькою мовою. Здається, що текст не є повним, оскільки починається без вступу, не має колофону. Далі кілька написів іншими руками, а потім новий османський турецький текст про пророка Мойсея та його поділ року на дванадцять місяців. Після цього йде перський перелік мудреців в Туркестані, а потім арабський та османський турецький тексти хвалебних виразів, за якими - перський текст про якості та характеристики пророка Мухаммеда, місцями з османським турецьким міжрядковим перекладом. Перський текст повністю вокалізований. Наступний текст, скопійований тією ж рукою, що й попередній, є "Tuḥfah-yi Hādī", поетичною компіляцією перською мовою з міжрядковим османським турецьким перекладом. Перський текст повністю вокалізований. Наступний текст, скопійований тією ж рукою, що й попередній, є "Tuḥfah-yi Hādī", поетичною компіляцією перською мовою з міжрядковим османським турецьким перекладом. Том повертається до персько-османського турецького словника, який має той самий стиль каліграфії, що й перший текст, але організований за іншими принципами (частини мови та алфавітний порядок) та містить дату копіювання 920 р. хіджри (1542-43 рр. н. е.), що, ймовірно, є датою оригінального твору, а не цієї копії. Це закінчення доповнюється пізнішим і менш елегантним копіюванням персько-османського турецького списку загальних виразів, який закінчується серією віршів, написаних іншою рукою, що виглядає як пізні доповнення. Після перерви слідує новий текст, можливо "Lugat-ı Naci". Текст містить численні пізніші примітки на полях, іноді не вистачає перекладу. Він часто заплямований через значні пошкодження водою. Завершальна частина закінчується раптово.
Переписувач рукопису невідомий. -
Nazihatu’l-muslimîn
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоними текстовими полями, заголовками розділів, розділовими круглими лініями та іноді вицвілими накладками. Текст міститься в одній колонці з 19 рядків. Оригінальні арабські цитати (повністю вокалізовані) виділено чорним. Пагінація була додана пізніше олівцем арабськими цифрами. Наприкінці твору можна знайти незрозумілу печатку власності чи вакфіє.
Цей текст є османським турецьким коментарем до "Vasiyet of Birgivi" - книги релігійного навчання. Є значний паратекстовий матеріал, який іноді розширює текст, виправляє його, а також пояснює примітки чи коментарі. Написані олівцем примітки латинським шрифтом, яких більше в другій половині твору, очевидно, є транскрипцією тексту.
Над написом 1170 р. хіджри (1757 р. н. е.) є дата 970 р. хіджри (1562-63 рр. н. е.), яка, ймовірно, стосується оригінального тексту, з якого скопійовано поточний. -
Nevhatü’l-uşşak
Перша сторінка скопійована насхом, наступні сторінки - насталіком, за винятком останніх п’яти сторінок, які знову написані насхом іншою рукою. Для основного тексту використано чорне чорнило, для заголовків і текстових полів - червоне. Текстові поля червоного кольору додано до перших трьох сторінок, а заголовок на першій сторінці містить основні елементи дизайну червоного та синього кольорів. Текст упорядкований у дві колонки, кожна з яких містить 15 рядків; наявні позначки синім олівцем і випадкові примітки. Сторінки в стилі насх, здається, є більш свіжими. З огляду на примітку в кінці доданого тексту (читається як "До цього моменту буде надруковано"), цілком імовірно, що доповнення були зроблені для того, щоб завершити необхідний текст раніше за публікацію, маючи на увазі, що ці доповнення навряд чи належать до 17 ст. н. е., а радше до 19 ст.
Основний текст твору - османські турецькі містичні месневі. Наприкінці тексту подано кілька коротких прозових творів і віршів османською турецькою мовою благального характеру.
Переписувач рукопису невідомий. -
Osmanlıca Mecmuası
Текст переважно скопійовано насхом, а частини в кінці - дивані та рика. Чорне чорнило використано для основного тексту, а червоне - для заголовків та езотеричних термінів на останній сторінці. Немає текстових полів, текст упорядковано одним стовпцем, що складається зі змінної кількості рядків.
Більшість тексту на початку становлять листи й розмови на різноманітні теми, зазвичай визначені в заголовку. Перелік цих розділів доступний на початку тому. Ближче до кінця тексту заголовки до розділів більше не зазначені, а листи й розмови поступаються місцем колекції інших, неідентифікованих прозових і поетичних текстів у різних напрямках на сторінці. Деякі з цих творів написано шрифтом дивані, чітко видно різні руки. У кінці тексту подано перелік термінів та їх визначення стилем рика.
Переписувач рукопису невідомий. -
Şemayil-i şerif
Основний текст твору становить опис зовнішнього вигляду, характеристик та особистої історії пророка Мухаммеда, розділений відповідно до індексу на початку твору. Ймовірно, це копія османського турецького перекладу "Shamā’il al-nabawiyah wa’l-khaṣā’il al-Muṣṭafawiyah", зробленого ат-Тірмізі, без імені перекладача. Рукопис починається з такризу, за яким іде початок основного тексту, а в кінці - довгий вірш-прохання османською турецькою мовою. Том містить печатку та напис, які вказують на те, що ним володів Даї Абді. На полях часто є довгі коментарі османською турецькою мовою.
Текст скопійовано невокалізованим насхом чорним чорнилом, із використанням червоного кольору для заголовків і текстових полів, за винятком перших двох аркушів основного тексту, які містять товсті контури золотом. Перше фоліо основного тексту має заголовок золотим кольором із хвилястим трикутником, окресленим червоним кольором, що містить білі та рожеві квіти, зелені виноградні лози й червоні бутони на золотому тлі, а також зелені пагони, що піднімаються з трикутника. Після початкового такризу текст розміщується у дві колонки (із заголовками, кінцівками, вступною частиною та постскриптумом в одній колонці), що складається із 17 рядків.
Переписувач рукопису невідомий. -
Şerh-i Gülistan-i Sudi
Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, тоді як червоне використовується для заголовків, ліній над деякими фрагментами тексту та текстових полів. Текст упорядковано окремими стовпцями всередині кожного текстового поля по 23 рядки на сторінці. Поза текстовими полями наявні ключові слова.
Цей том містить коментар Суді Босневі (помер 1007 р. хіджри /1599 р. н. е. [?]) османською турецькою мовою до Дивану славетного перського ліричного поета Шамс аль-Діна Мохаммада Хафіза із Шираза (бл. 715-792 рр. хіджри /1315-1390 рр. н. е.).
У рукописі наявний критичний огляд Дивану Хафіза, здійснений Суді, а також його парафрази віршів. Суді народився в селі Судічі в боснійському місті Чайниче, близько до межі з Чорногорією. Він провів багато часу, переважна частина його зусиль була присвячена навчанню, в Сараєво, Стамбулі, Ерзурумі, Діярбекірі, Дамаску, Багдаді, Куфі та Наджафі, перш ніж виконати хадж та нарешті поселитися в Стамбулі. Його призначили вчителем в "Гільман-і Хасса" у палаці Ібрагіма Паші, але його звільнили з посади після короткого часу. Після цього він відійшов у самітність та писання. Він був провідним вченим того часу, особливо в галузі перської мови та літератури. Крім Дівану, він написав коментарі до числа інших перських класиків, включаючи "Шафію", "Кафію", "Маснаві", "Бустан" та "Гулістан". Суді написав свій коментар до Дівану Хафіза за порадою Мехмеда ібн-і Бедреддіна Мух'йіддін ель-Мунші, або Мехмеда Ефенді, з Ахісара (помер 1001 року за хіджрою/1592-93 року н.е.). Останній помер до того, як Суді закінчив роботу у 1002 році за хіджри (1594 року н.е.) або 1003 році за хіджри (1594-95 роки н.е.). Суді говорять, що покійний Мехмед Ефенді був його близьким другом і благодійником, який також був Шейхом Гарам у Медині, і який попросив його пояснити природне значення віршів Хафіза, не заходячи в суфійські інтерпретації. Сам Суді також вважав, що існуючі коментарі Муслихуддіна Мустафи Сурурі та Шемі не були задовільними, тому вирішив написати власну роботу, щоб виправити їх помилки. Коментар надає після кожного вірша деякі короткі словесні та граматичні пояснення, за якими йде офіційний переклад на Османському турецькому.
Це було написано більше ніж 20 років після коментаря Шемі, який час від часу є предметом критики автора. Як переробка Дівану, так і коментар Суді були високо оцінені і широко використовувалися для видань перськими вченими, а також для досліджень європейськими орієнталістами (Бурріл, "Суді"). Текст містить багато анотацій, особливо на початку, османською турецькою, перською та арабською мовами. Деякі з анотацій, схоже, написані тією самою рукою, що й рукопис, тоді як інші анотації, написані в різних стилях, включаючи насх і дивані, належать іншим особам. Тексту передує короткий фіхрист червоним кольором. Жоден із колофонів, наявних у розділах, не надає інформації щодо імені рукописця, дати та місця копіювання.
Переписувач рукопису невідомий. -
Şerh-i kaside-yi Yunus Emre Misri Efendi
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом, червоним - ключові слова, підкреслення й текстові рамки. Імовірно, цей елемент взято з більшого кодексу, оскільки він має номери сторінок від 39 по 51 у вигляді османських чисел. Текст не містить датованого колофону.
Пояснення змісту та структури "Оди" Юнуса Емре, написані наприкінці XIII ст. н. е.
Переписувач рукопису невідомий.
-
Tefsir-i şerif li-Ebu’l-Leys bi lisan-i Türki
Текст скопійовано невокалізованим насхом, з вокалізацією для арабських цитат, чорним чорнилом; червоне використовується для заголовків, накладання арабських цитат і роздільників. Підкреслення чорним позначають імена та фрагменти нотаток османською турецькою мовою. Текст організовано в одну колонку, оточену червоним текстовим полем з однією лінією, із золотими текстовими полями для перших фоліо основного тексту. Кожна сторінка містить по 23 рядки, на парних сторінках наявні ключові слова. Том у хорошому стані з поодинокими випадками змазування або пошкодження тексту (водою).
Цей рукопис містить чотиритомну османську турецьку версію коментаря до Корану теолога, юрисконсульта та суфія з Трансоксанії Абу аль-Лейса аль-Самарканді (Ебу'л-Лейса Семерканді) (помер у 373 р. хіджри / 983 р. н. е.). Ебюль-Лейс був плідним письменником у багатьох галузях, і його твори користуються широкою популярністю до сьогодні. Тафсір Абу аль-Лейса спочатку був перекладений з арабської на давньоанатолійську турецьку Ахмедом-і Даєм (помер після 824 р. хіджри/1421 р. н. е.) як Tercüme-i Tefsir-i Ebü'l-Leys es-Semerkandi, а пізніше Ебу'л -Фазл Муса ібн-і Хачі Гусейн Ізнікі (помер 838 AH/1434-35 CE), який назвав свій переклад Enfesü'l-cevahir. Примірники Enfesü'l-cevahir Ізнікі часто приймають за Tercüme-i Tefsir-i Ebü'l-Leys es-Semerkandi Ахмеда Дая. Скорочену версію «Енфеса» Ізнікі створив Шехабеддін Ібн-і Арабша (помер у 854 р. хіджри/1450 р. н. е.). Ізнікі також підготував окремий переклад «Lübabü't-tevil» Алі ібн-і Мухаммеда ель-Хазіна (помер 741 AH/1341 CE). По всьому тексту є рідкісні анотації на полях османською турецькою мовою, з приміткою на полях на двох сторінках іншою рукою, розташованою в кінці розділу Сурат аль-Хашр (фоліо 361v). Том закінчується колофоном із зазначенням переписувача та дати завершення роботи, а також довгим списком осіб і груп, за яких читач повинен молитися, включаючи Падішах-і Іслам. -
Untitled theological tract
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом. Текст уміщено в одну колонку без текстових полів по 20 рядків на сторінці. Оскільки є численні чорнильні плями та одна частина перекреслена, можливо, це була не чесна копія, а чернетка, або ж копія, зроблена для особистого використання.
Твір починається з короткого османського турецького вірша та назви "Divan-i Mustafa" стилем рика, але основний текст написаний зовсім іншою рукою в прозі, тому цілком імовірно, що це не назва основного твору. Основна частина тексту - це богословський трактат, який розглядає широкий спектр тем, зокрема зовнішній вигляд пророка Мухаммеда, хадиси, рай, пекло та ритуали. У кінці тексту наявна додаткова примітка про те, що власником праці є Дервіш Хюсейн Ефенді.
1254 рік хіджри (1838-39 рр. н. е.)
Переписувач рукопису невідомий.
-
Various works by Mustafa İbn-i Ali Muvakkıt
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом із червоними накладками, заголовками й текстовими полями, за винятком початкових сторінок, обрамлених золотом. Очевидно, було залишено місце для для висвітлення заголовка й титула, але жодне не було завершено. 11 рядків на сторінці. Третина тексту містить короткі маргіналії.
Том містить різноманітні твори Мустафи Ібн-і Алі Муваккіта, зокрема "Kifayetü'l-vakıt li-maarifetü'l-dair ve fazluhu ve el-semt", "Risale-yi ceyb-i afaki", "Kaide-yi irtifa". Ці тексти, як правило, стосуються ведення часу й різноманітної географічної, астрономічної, математичної інформації та операцій, необхідних для цього. Наприкінці тому вміщені різноманітні таблиці, що містять дні місяців Румі, довготу й широту великої кількості османських міст і містечок, а також Яджудж (Гог) і перелік місяців Хіджри та Румі.
Переписувач рукопису невідомий.