Перегляд елементів (загалом 51)
Сортувати за:
-
Kitab-i Ravzatu’l-Islam
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із вицвілими червоними заголовками й текстовими полями. Текст поділено на дві колонки по 15 рядків у кожній.
"Ravzatu'l-Islam", також відомий як "Hayat Kitabı", був спочатку складений у 1517 р. н. е. в Стамбулі та є османським турецьким підручником ісламської етики щодо ведення морально-чистого життя. Хоча належного колофону для тексту не існує, у значному паратекстуальному вмісті можна знайти дати як до, так і після основного тексту, включаючи 1195 р. хіджри (1781 р. н. е.).
Переписувач рукопису невідомий. -
Tefsir-i şerif li-Ebu’l-Leys bi lisan-i Türki
Текст скопійовано невокалізованим насхом, з вокалізацією для арабських цитат, чорним чорнилом; червоне використовується для заголовків, накладання арабських цитат і роздільників. Підкреслення чорним позначають імена та фрагменти нотаток османською турецькою мовою. Текст організовано в одну колонку, оточену червоним текстовим полем з однією лінією, із золотими текстовими полями для перших фоліо основного тексту. Кожна сторінка містить по 23 рядки, на парних сторінках наявні ключові слова. Том у хорошому стані з поодинокими випадками змазування або пошкодження тексту (водою).
Цей рукопис містить чотиритомну османську турецьку версію коментаря до Корану теолога, юрисконсульта та суфія з Трансоксанії Абу аль-Лейса аль-Самарканді (Ебу'л-Лейса Семерканді) (помер у 373 р. хіджри / 983 р. н. е.). Ебюль-Лейс був плідним письменником у багатьох галузях, і його твори користуються широкою популярністю до сьогодні. Тафсір Абу аль-Лейса спочатку був перекладений з арабської на давньоанатолійську турецьку Ахмедом-і Даєм (помер після 824 р. хіджри/1421 р. н. е.) як Tercüme-i Tefsir-i Ebü'l-Leys es-Semerkandi, а пізніше Ебу'л -Фазл Муса ібн-і Хачі Гусейн Ізнікі (помер 838 AH/1434-35 CE), який назвав свій переклад Enfesü'l-cevahir. Примірники Enfesü'l-cevahir Ізнікі часто приймають за Tercüme-i Tefsir-i Ebü'l-Leys es-Semerkandi Ахмеда Дая. Скорочену версію «Енфеса» Ізнікі створив Шехабеддін Ібн-і Арабша (помер у 854 р. хіджри/1450 р. н. е.). Ізнікі також підготував окремий переклад «Lübabü't-tevil» Алі ібн-і Мухаммеда ель-Хазіна (помер 741 AH/1341 CE). По всьому тексту є рідкісні анотації на полях османською турецькою мовою, з приміткою на полях на двох сторінках іншою рукою, розташованою в кінці розділу Сурат аль-Хашр (фоліо 361v). Том закінчується колофоном із зазначенням переписувача та дати завершення роботи, а також довгим списком осіб і груп, за яких читач повинен молитися, включаючи Падішах-і Іслам. -
Divan-i Baki
Зібрання поезії знаменитого турецького османського поета XVI ст. Бакі, починаючи з "Мерсіє-ї Бакі".
Основний текст скопійовано насталіком чорним чорнилом із текстовими полями червоним чорнилом. Наявні значні маргіналії та паратексти до і після основного тексту насхом і дивані. Текст оформлений у дві колонки (по 17 рядків у кожній), що іноді зливаються в одну.
Переписувач рукопису невідомий
-
Divan-i Baki Efendi
Основний текст переписаний непослідовним насталіком, з різними елементами насха. На полях є паралельний текст, що складається з віршів, написаних наближеним до сіякат стилем, який пізніше має елементи рика, а також значні маргіналії та паратекстуальні елементи в інших стилях. Основний текст скопійовано чорним чорнилом із червоним, який економно використано для заголовків розділів і, ближче до кінця, розділювачів. Червоні заголовки перестали додаватися червоним кольором після кафіє раа' і були додані пізніше чорним чорнилом. Текстові поля в товстій золотій рамці існують лише на перших двох сторінках основного тексту; всі інші сторінки не мають текстових полів, хоча на деяких сторінках вони були намальовані від руки, ймовірно, пізніше. Текст упорядковано у дві колонки, об’єднані для заголовків і останніх куплетів віршів; 15 рядків на сторінці. Ключові слова присутні не завжди. На першій сторінці тексту є простий заголовок, що складається з контуру купола над полем із заголовком. Цей том містить Диван Бакі, найбільшу ліричну поему Османської імперії, спочатку написану за його життя. Він починається з Kaside-yi Baki Efendi berayi Cülüs-i Sultan Selim Han. Він продовжується різними розділами для terci'bentler, bilgiat-i gazel для різних султанів і видатних діячів, а потім gazeller, організований літерою kafye. Схоже, що деякі рими неповні або відсутні, або ж вони розташовані в неправильному порядку. Маргіналії складаються з дубеїтів, розташованих у каф'єлері, починаючи з раа', але незрозуміло, чи це також газель Бакі чи іншого поета. Іноді вони перериваються прозовими нотатками у стилі рика про поезію, включаючи цитати з Корану арабською мовою. Наприкінці твору подано ряд рукописних приміток латинським шрифтом, що окреслюють структуру твору. Дата 960 хіджри (1552-53 рр. н. е.) з’являється навпроти одного з маргінальних куплетів у кінці твору, що, ймовірно, вказує на дату, коли було завершено оригінальну поему. Вірш у стилі рика, який наближається до кінця тексту, датований як у ніч народження султана Мехмета 8:00 7 R(ecep) (?) 1190 AH (21 серпня 1776 CE).
Переписувач рукопису невідомий. -
Genealogies of Eurasian dynasties
Текст скопійовано насхом. На початку роботи є матриці імен, із червоними контурами, чорним чорнилом; дати правління (?) - знизу червоним чорнилом. Далі в тексті розташовані генеалогічні схеми у вигляді кіл, у яких імена з’єднані між собою червоними лініями. Кола вибиті (?) чорним, коричневим або жовтим чорнилом, імена написані чорним чорнилом, лінії наведено червоним. Пізніше додані дати олівцем. Далі в тексті є намальовані від руки доповнення до генеалогічних схем фіолетовим чорнилом, що вказують на пізнішу редакцію тексту. Ближче до кінця тому наявні дві нотатки шрифтом рика, принаймні одна з яких, здається, була написана олівцем. Цілком імовірно, що генеалогічні схеми мали бути розкладені безперервно для читання.
Генеалогії різних династій Євразії, зокрема Чингісидів, ханів Криму та Османів, упорядковані в таблиці та діаграми. На діаграмі показано зв’язки від Адама до османських султанів, з останнім султаном у штампованому колі IV. Мехмет (1687-91 рр. н. е.). Пізніша рука додала II. Сулейман, II. Ахмет, II. Мустафа, III. Ахмет, І. Махмуд (1730-54 рр. н. е.). Інша рука додала, не з’єднуючи її з попереднім колом, III. Осман, III. Мустафа та І. (Абдул)хаміт, III. Селім, IV. Мустафа, II. Махмуд і Абдулмечіт (правління 1839-61 рр. н. е.). Остання рука додала Абдулазіза, В. Мурата та II. Абдульхаміт (правління 1876-1909 рр. н. е.). У передостанній примітці подано імена трьох осіб, які створили та редагували текст тому, а також дати (?), коли вони це зробили. Остання примітка пропонує молитву за читачів (?) тексту.
Переписувач: Mehmet Emin Efendi İbn-i Ömer Efendi Sercerrahi (?); El-Ağa Süvari Muharrareti Ref’at Efendi (1264 AH) (?); Tevfik Efendi (1267 AH) (?) -
Zenanname, Hubanname, and Çenginame
Текст скопійований насталіком чорним чорнилом із заголовками червоним. Він упорядкований у дві колонки зі спільними заголовками й колофонами, оточеними золотими текстовими полями з подвійною лінією, що містять 17 рядків тексту з ключовими словами на окремих сторінках. Робота в неправильній палітурці, тому її може бути браковано.
Цей том містить: "Zenanname" Ендеруні Фазіл Бея - месневі, що описує достоїнства та вади жінок різних народів світу; "Hubanname" - месневі, що описує достоїнства та недоліки молодих людей світу; і його "Çenginame" - месневі, що описує переваги та недоліки танцюристів (çengiler) Стамбула. Усі три тексти османською турецькою мовою. Значна частина тексту має женоненависницький і расистський характер. Текст містить три дуже схожі колофони, жоден із яких не містить точної дати копіювання.
Переписувач рукопису невідомий. -
Lugat-ı İbn-i Ferişte
Арабсько-османський турецький римований словник, укладений Абдуллатифом Ібн-і Абдулмечітом на ім’я Феріштеоглу (помер бл. 879 р. хіджри / 1474-75 рр. н. е.). Починається з короткої прозової передмови.
Скопійовано великим, повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і роздільників. Текст організований одним стовпцем без текстових полів, з 9 рядками на сторінці на початку, за якими йдуть 5 рядків горизонтального тексту із вкрапленнями діагонального тексту. Текст раптово закінчується без продовження ключового слова на останній сторінці, що означає, що він неповний. Містить значні паратекстуальні елементи на початку тому різними руками й стилями, не всі з яких розбірливі.
Переписувач рукопису невідомий. -
Lugat-ı Ferişteoğlu
Скопійовано вокалізованим насхом з основним текстом чорним чорнилом і червоним для заголовків, контурів і розділювачів. Текст уміщено одним стовпцем усередині червоних текстових полів з однією лінією по 9 рядків на сторінку разом із заголовками. На сторінках наявні ключові слова.
Арабсько-османський турецький римований словник, укладений Абдуллатифом Ібн-і Абдулмечітом на ім’я Феріштеоглу (помер бл. 879 р. хіджри / 1474-75 рр. н. е.). Починається з короткої прозової передмови. По всьому тексту є випадкові примітки на полях, що виглядають як доповнення до оригінальної праці, і дві розмазані печатки на початку - під написом, що ідентифікує це як власність ес-Сейїт ель-Умд Раміза (?).
Переписувач рукопису невідомий. -
Hilye-i saadet
Османська турецька поема, що описує зовнішній вигляд пророка Мухаммеда. Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, із червоними заголовками та золотими текстовими полями. Текст розміщено у дві колонки по 17 рядків у кожній. Іноді трапляються маргіналії перською мовою.
Переписувач рукопису невідомий. -
Yusuf Züleyha min Tanzim-i Hamdi
Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.). -
Kitab-i Saatname
Текст скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із текстовими полями темно-бордовим чорнилом. На початку тексту чорно-бордовим чорнилом зображено унван із рослинними геометричними візерунками, а також місяцем і шестикутною зіркою. Унван, очевидно, створений пером, а не пензлем. Текст закінчується раптово й, очевидно, недосконалий, оскільки на наступній сторінці після останньої сторінки з текстовим полем не знайдено ключового слова. Рукопис постраждав від води, тому на кількох сторінках чорнило розмазане. Наприкінці твору наявне вакфіє на ім’я Діздарзаде Бекіра Аґи.
Твір, написаний простим стилем, починається з довгого вступу, у якому автор обіцяє прощення всіх гріхів, блаженний кінець і радість небес тому, хто напише чи прочитає його книгу або помолиться за автора. Винагороди за ліберальне ставлення до факірлера вимагали дуже часто, тому можна припустити, що автор належав до цього тарікату. У тексті йдеться про години ночі в такому порядку: Akşam saati; Yatsı saati; Gökler saati; Uyku saati. У кожному розділі автор докладно зупиняється на історіях пророків, пов’язаних із ними, рухах ангелів і дияволів у цих пророках та нагородах, які чекають на тих, хто прокидається й молиться кожному з них. Остання частина книги присвячена годинам раю (Cennet saati) й повному опису долі душ після смерті та в день суду.
Місце копіювання: Єгипет? Вакіф, Діздарзаде Бекір Аґа, Евлія Челебі назвав місцем перебування у Верхньому Єгипті.
Переписувач рукопису невідомий. -
Nazihatu’l-muslimîn
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоними текстовими полями, заголовками розділів, розділовими круглими лініями та іноді вицвілими накладками. Текст міститься в одній колонці з 19 рядків. Оригінальні арабські цитати (повністю вокалізовані) виділено чорним. Пагінація була додана пізніше олівцем арабськими цифрами. Наприкінці твору можна знайти незрозумілу печатку власності чи вакфіє.
Цей текст є османським турецьким коментарем до "Vasiyet of Birgivi" - книги релігійного навчання. Є значний паратекстовий матеріал, який іноді розширює текст, виправляє його, а також пояснює примітки чи коментарі. Написані олівцем примітки латинським шрифтом, яких більше в другій половині твору, очевидно, є транскрипцією тексту.
Над написом 1170 р. хіджри (1757 р. н. е.) є дата 970 р. хіджри (1562-63 рр. н. е.), яка, ймовірно, стосується оригінального тексту, з якого скопійовано поточний.