Перегляд елементів (загалом 1776)
Сортувати за:
-
Gulistān
Основний текст скопійовано насхом із міжрядковим перекладом і деякими маргіналіями насталіком (окремі сиякатським шрифтом) чорним чорнилом, тоді як заголовки й ключові слова подано червоним. Текстові поля червоного кольору розташовані на початку основного тексту, які далі спадають і за якими йде текст без рамки на фоліо, що містить різну кількість рядків перського тексту. Серед різних приміток на полях і графіті на початку тому наявні написи про право власності з 11 століття хіджри (18-19 століття н. е.), а також кілька власних печаток, на деяких з яких є частково затемнений рік 13 століття хіджри (19-поч. 20 століття н. е.).
Том містить перськомовний текст «Ґулістану» Сааді разом із підрядковим перекладом твору османською турецькою мовою. На початку та в кінці тому, а також по всьому тексту також є значна кількість маргіналій арабською, турецькою та перською мовами.
Переписувач рукопису невідомий. -
Diwan-i Hayyali Efendi
Тексту передують вірші, написані «редактором» (С. 3-4). Диван розпочинається на С. 5 і закінчується на С. 122 без колофону. Скопійовано насталіком чорним чорнилом для основного тексту із заголовками червоним чорнилом і чорними текстовими полями (лише С. 5-6). Текст у дві колонки на кожній сторінці, по 13 рядків на сторінці. Вірші перед і після основного тексту написані під кутом. Значні пошкодження водою на внутрішній стороні сторінок (поруч із корінцем роботи) стерли частину тексту.
Перськомовна поезія поета Хаялі Ефенді. До і після Дивану трапляються вірші перською й османською турецькою мовами, приписувані Сабіту Ефенді.
Переписувач рукопису невідомий.
-
Lugat-ı Halimi
Каліграфія насталік; чорне чорнило з червоними відмітками перехресних заголовків, підкреслень та червоними текстовими рамками; перські слова пишуться червоним кольором з їх відповідниками османською турецькою чорними чорнилами; маргіналії чорними чорнилами на численних сторінках; 270 сторінок, в основному без зазначення пагінації; значні пошкодження від води час від часу, що призводить до розмиття тексту на останніх сторінках рукопису. На сторінці 268 є буквений покажчик, що вказує на сторінки початку різних літер, написаних рожевими чорнилами у стилі рика.
Перський словник, який має пояснення османською турецькою мовою Лутфуллахом Ібн-і Абі Юсуфом ель-Халімі.
Переписувач: Abdulfakir Mehmet İbn-i Mustafa Vezlik (?) -
Nevhatü’l-uşşak
Перша сторінка скопійована насхом, наступні сторінки - насталіком, за винятком останніх п’яти сторінок, які знову написані насхом іншою рукою. Для основного тексту використано чорне чорнило, для заголовків і текстових полів - червоне. Текстові поля червоного кольору додано до перших трьох сторінок, а заголовок на першій сторінці містить основні елементи дизайну червоного та синього кольорів. Текст упорядкований у дві колонки, кожна з яких містить 15 рядків; наявні позначки синім олівцем і випадкові примітки. Сторінки в стилі насх, здається, є більш свіжими. З огляду на примітку в кінці доданого тексту (читається як "До цього моменту буде надруковано"), цілком імовірно, що доповнення були зроблені для того, щоб завершити необхідний текст раніше за публікацію, маючи на увазі, що ці доповнення навряд чи належать до 17 ст. н. е., а радше до 19 ст.
Основний текст твору - османські турецькі містичні месневі. Наприкінці тексту подано кілька коротких прозових творів і віршів османською турецькою мовою благального характеру.
Переписувач рукопису невідомий. -
Kitab-i Ravzatu’l-Islam
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із вицвілими червоними заголовками й текстовими полями. Текст поділено на дві колонки по 15 рядків у кожній.
"Ravzatu'l-Islam", також відомий як "Hayat Kitabı", був спочатку складений у 1517 р. н. е. в Стамбулі та є османським турецьким підручником ісламської етики щодо ведення морально-чистого життя. Хоча належного колофону для тексту не існує, у значному паратекстуальному вмісті можна знайти дати як до, так і після основного тексту, включаючи 1195 р. хіджри (1781 р. н. е.).
Переписувач рукопису невідомий. -
Kitab-i Saatname
Текст скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із текстовими полями темно-бордовим чорнилом. На початку тексту чорно-бордовим чорнилом зображено унван із рослинними геометричними візерунками, а також місяцем і шестикутною зіркою. Унван, очевидно, створений пером, а не пензлем. Текст закінчується раптово й, очевидно, недосконалий, оскільки на наступній сторінці після останньої сторінки з текстовим полем не знайдено ключового слова. Рукопис постраждав від води, тому на кількох сторінках чорнило розмазане. Наприкінці твору наявне вакфіє на ім’я Діздарзаде Бекіра Аґи.
Твір, написаний простим стилем, починається з довгого вступу, у якому автор обіцяє прощення всіх гріхів, блаженний кінець і радість небес тому, хто напише чи прочитає його книгу або помолиться за автора. Винагороди за ліберальне ставлення до факірлера вимагали дуже часто, тому можна припустити, що автор належав до цього тарікату. У тексті йдеться про години ночі в такому порядку: Akşam saati; Yatsı saati; Gökler saati; Uyku saati. У кожному розділі автор докладно зупиняється на історіях пророків, пов’язаних із ними, рухах ангелів і дияволів у цих пророках та нагородах, які чекають на тих, хто прокидається й молиться кожному з них. Остання частина книги присвячена годинам раю (Cennet saati) й повному опису долі душ після смерті та в день суду.
Місце копіювання: Єгипет? Вакіф, Діздарзаде Бекір Аґа, Евлія Челебі назвав місцем перебування у Верхньому Єгипті.
Переписувач рукопису невідомий. -
Various works by Mustafa İbn-i Ali Muvakkıt
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом із червоними накладками, заголовками й текстовими полями, за винятком початкових сторінок, обрамлених золотом. Очевидно, було залишено місце для для висвітлення заголовка й титула, але жодне не було завершено. 11 рядків на сторінці. Третина тексту містить короткі маргіналії.
Том містить різноманітні твори Мустафи Ібн-і Алі Муваккіта, зокрема "Kifayetü'l-vakıt li-maarifetü'l-dair ve fazluhu ve el-semt", "Risale-yi ceyb-i afaki", "Kaide-yi irtifa". Ці тексти, як правило, стосуються ведення часу й різноманітної географічної, астрономічної, математичної інформації та операцій, необхідних для цього. Наприкінці тому вміщені різноманітні таблиці, що містять дні місяців Румі, довготу й широту великої кількості османських міст і містечок, а також Яджудж (Гог) і перелік місяців Хіджри та Румі.
Переписувач рукопису невідомий. -
Lugat-ı Nimetullah bi Farisi
Фізичний опис: Текст скопійований доволі рівним насталіком. Основний текст чорнилом, з заголовками, роздільниками та надрядковими лініями червоним кольором, а також червоний колір використовується для кінцевої текстової рамки та іноді в маргіналіях. Текст розташований в одній колонці, більшість без текстових рамок, хоча на останній сторінці основного тексту є намальований прямокутник та трикутник навколо колофону з підсвічуванням чорним і червоним кольорами; 21 рядок на сторінці. Надрядкові лінії вказують на перські слова і фрази як у основному тексті, так і в маргіналіях.
Цей рукопис - це персько-османський словник Німетуллаха ібн-і Ахмеда ібн-і Каді Мубарек ер-Румі (помер 969 р. за хіджри / 1561-2 р. н.е), відомого як Соф'ялі Німетуллах Ефенді. Німетуллах народився у Софії і здобув певну репутацію як емалювальник. З перською поезією та літературою познайомився після переїзду до Стамбула та вступу до Накшбендійського тарікату. Після цього він вирішив поділитися своїми знаннями через цей персько-османський словник, роботу над яким було завершено в 947 р. хіджри (1541 р. н. е). Ймовірно, він зробив це «зі спонуканням та за допомогою» відомого шейхуль-іслама Кемальпашазаде (помер 940 р. за хіджри / 1533 р. н.е) (Бертельс, 'Niʿmat Allāh').
Текст поділяється на три частини: дієслова в алфавітному порядку; правила перської граматики з поясненнями перською мовою; іменники в алфавітному порядку. Тут слова розташовані відповідно до їхньої початкової літери, а всередині вони поділені на три розділи залежно від початкової голосної в слові. Поетичні цитати переважно взяті з перського глосарію Шемс-і Фахрі, складеного в 745 р. за хіджри (1344-45 р. н.е) із назвою Міяр-і Джамалі. Німетуллах використав принаймні п'ять інших джерел, а також надав значну кількість власного матеріалу. З цих додатків нотатки про діалекти та його етнографічні спостереження є великою цінністю (див. Бертельс, 'Niʿmat Allāh'). В кінці основного тексту є перелік чисел перською мовою, за яким слідує серія нотаток на цій мові.
-
Behcetü’l-fetava
Текст скопійований невокалізованим насталіком чорним чорнилом, червоне використовується для заголовків ліній над текстом та текстових полів. Текст організований в одну колонку всередині однорядного текстового поля, яке містить 31 рядок. Є випадкові слова в кінці сторінки. На боках текстових полів є постійний коментар в арабській мові з посиланнями на Коран та Гаджит. Є деякі ознаки водяних плям та пошкоджень від плісняви.
Рукопис неповний, оскільки починається з останніх слів запитання та відповіді на нього. Ймовірно, він містить зібрані османські турецькі фетви Єнішехірлі Абдуллаха Ефенді (помер 1156 р. хіджри / 1743 р. н. е.), який був Шейх-уль-ісламом Османської імперії у 1130-1143 рр. хіджри (1718-1730 рр. н. е.). Спершу з Єнішехіру, Абдуллах Ефенді закінчив навчання в медресе в Стамбулі. Він працював в різних посадах, зокрема вчителем (мюдеррісом), куратором фетви (фетва еміні), військовим суддею (орду кадисі) та казаскером Анатолії, а пізніше Румелії. Після звільнення Шейхульіслама Ісмаїла Ефенді, Султан Ахмед III (панував 1115-1143 року за хіджри/1703-1730 року н.е.) призначив Абдуллаха Ефенді на цю посаду 6 Джумада аль-Ахір 1130 року за хіджри (7 травня 1718 року н.е.). Це було великою мірою завдяки зусиллям і рекомендації інкумбентного Великого візиря та зятя Ахмеда, Невшехірлі Дамада Ібрагім Паші (перебував на посаді 1130-1143 року за хіджри/1718-1730 року н.е.). Абдуллах Ефенді пропрацював на цій посаді понад дванадцять років, маючи добрі відносини з Ахмедом III та Ібрагімом Пашою, впливовою постаттю в культурному житті імперії в цей період, відомому як Лале Деврі (1130-1143 роки за хіджри/1718-1730 роки н.е.). Проте під час вибуху повстання Патрона Халіла в 1143 році за хіджри/1730 році н.е., Абдуллах Ефенді став жорстким критиком Великого візиря та підтримав позбавлення Ахмеда III престолу, переважно щоб захистити себе від повстанців. За цю поведінку його звільнили Ахмедом III 17 Рабі аль-Авваль 1143 року за хіджри (30 вересня 1730 року н.е.) і вислали на Бозкада. Йому було дозволено виконати хадж у 1144-5 роках за хіджри (1732 році н.е.), і пізніше йому дозволили проживати в своєму особняку біля води в Канліджі. Він помер у 1156 році за хіджри (1743 році н.е.) і був похований у мечеті Іске ндер Паші в Канліджі. Протягом свого тривалого панування Абдуллах Ефенді став однією з важливих постатей епохи Лале, видавши кілька помітних фетв на підтримку сучасних практик, серед яких - рішення щодо створення друкарні та друку нерелігійних праць. На відміну від деяких попередників, Абдуллах Ефенді самостійно уклав видані ним фетви у великий том. Пізніше фетва-еміні на ім’я Мехмед Фіхкі аль-Айні переробив текст, дотримуючись стандартного порядку класичних компіляцій фікх. Він завершив це видання за життя Абдуллаха Ефенді, назвавши його "Бехчетюль-фетва". Для кожної фетви Айні надавав посилання з найвідоміших арабськомовних джерел ганафської фікхи. "Бехчет" став однією з найважливіших османських компіляцій фетв. Наступні вчені продовжували створювати похідні та додатки до роботи. Наприклад, Финдикли Сулейман Ефенді, клерк суду Кісмет-і Аскері в Стамбулі, створив повний індекс до роботи для ще зручнішої навігації, назвавши його "Бехчетюль-фетва Фіхрісті" (ель-Фіхрістюл-Каміль лі-Бехджетіль-фетва). Фетви з "Бехчет" також були підсумовані та опубліковані у "Хуласатюль-еквібе" Чешмізаде Мехмеда Халіса. Запитання стосуються широкого спектру тем, зокрема сімейного, майнового та спадкового права. Розділи про спадкове право містять випадкові діаграми, які розраховують долі спадкоємців в успадкованому майні. Імовірно, вони були додані пізнішою рукою разом із рідкісними прикладами маргіналій арабською мовою, окремі з яких посилаються на інші компіляції фетв. Текст закінчується останнім запитанням та відповіддю без будь-якого колофону, що вказував би на рукописця, дату копіювання або місце виробництва.
Переписувач рукопису невідомий.
-
Доктринальні настанови та історії пророків
Рукопис розпочинається арабським поясненням важливих аспектів ісламської практики, за яким іде продовження османською турецькою мовою тієї самої теми або переклад тексту. Багато тексту організовано у формі запитань і відповідей щодо вірувань певної секти з тривалою медитацією над іменами Аллаха. Посередині тексту, після перерви в основному тексті (датованому на цей момент 1147 р. хіджри / 1734-35 рр. н. е.), який заміщено пізнішими додатками, є коротке пояснення начальників Курайшів, від Хашіма ібн Абд Манафа до Абу Таліба ібн Абд аль-Муталліба. Потім наведений елегійний (?) вірш про Шаха Мухаммада Джанфі (?) ібн Алі османською турецькою мовою (датований 1146 р. хіджри), за яким слідує дуа арабською мовою.
Далі йде таблиця днів різних місяців хіджри, присвоєних різним буквам абджадського алфавіту, датована 1103 р. хіджри (1691-92 рр. н. е). Після таблиці - оповідки османською турецькою мовою про пророків Ібрагіма та Якуба. У цьому місці раптово змінюється почерк, припиняється вокалізація, однак залишена розмітка натякає на продовження того самого тексту. Останні дві сторінки містять значну кількість графіті різних напрямків та почерків.
В змісті продовжується послідовність запитань і відповідей, а також бейітлерів (віршованих двовіршів), перш ніж закінчитися формально. Останні дві сторінки містять значну кількість графіті різних напрямків та почерків.
Фізичний опис: Текст скопійований нерівномірним шрифтом або, можливо, декількома руками, переважно у стилі насх. Вокалізація частіше в середині та в кінці документа. Приблизно на середині рукопису оригінальне копіювання припиняється й потім відновлюється на наступній сторінці іншою, але подібною рукою. Весь текст скопійовано чорним чорнилом, іноді з нерівномірним та розрідженим використанням червоного чорнила для заголовків, роздільників і надрядкових ліній. Текст спочатку розташований однією колонкою без рамок, а коли йдеться про вірші, поділяється на дві колонки лише для того, щоб повернутися до однієї колонки уже в прозовій формі. Кожна сторінка містить 19 рядків.
Переписувач рукопису невідомий. -
Hayriyye and Hayr-I Abad by Yusuf Nabi
Текст скопійований чітким насхом, чорним чорнилом для основного тексту, червоним для заголовків. Оформлений у дві колонки по 17 рядків у кожній, за винятком заголовків і кінцевих куплетів, без текстових рамок. Іноді простежуються ознаки пошкодження водою.
Збірка поезії османського турецького поета Юсуфа Набі (помер у 1712 р. н. е.), включаючи його "Hayriyye" (тут називається "Hayriname") і "Hayr-i Abad", за якими слідує "Mi'raciye-yi Sabit rahmet Allah aleyhi" - mi'raciye Сабіта Босневі. На початку рукопису є дві різні печатки власності. Одна, датована 1009 р. хіджри (1600-01 рр. н. е.), належить Шакіру, а інша засвідчує, що це власність Мехмета Сабіта. Печатка повторюється по всьому тексту. Графіті можна знайти на початку та в кінці тексту. Робота має значну кількість прозових і віршованих приміток на полях, написаних іншою рукою.
Переписувач es-Seyyit Mehmet Sabit İbn-i Haci Hasan -
Şerh-i Gülistan-i Sudi
Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, тоді як червоне використовується для заголовків, ліній над деякими фрагментами тексту та текстових полів. Текст упорядковано окремими стовпцями всередині кожного текстового поля по 23 рядки на сторінці. Поза текстовими полями наявні ключові слова.
Цей том містить коментар Суді Босневі (помер 1007 р. хіджри /1599 р. н. е. [?]) османською турецькою мовою до Дивану славетного перського ліричного поета Шамс аль-Діна Мохаммада Хафіза із Шираза (бл. 715-792 рр. хіджри /1315-1390 рр. н. е.).
У рукописі наявний критичний огляд Дивану Хафіза, здійснений Суді, а також його парафрази віршів. Суді народився в селі Судічі в боснійському місті Чайниче, близько до межі з Чорногорією. Він провів багато часу, переважна частина його зусиль була присвячена навчанню, в Сараєво, Стамбулі, Ерзурумі, Діярбекірі, Дамаску, Багдаді, Куфі та Наджафі, перш ніж виконати хадж та нарешті поселитися в Стамбулі. Його призначили вчителем в "Гільман-і Хасса" у палаці Ібрагіма Паші, але його звільнили з посади після короткого часу. Після цього він відійшов у самітність та писання. Він був провідним вченим того часу, особливо в галузі перської мови та літератури. Крім Дівану, він написав коментарі до числа інших перських класиків, включаючи "Шафію", "Кафію", "Маснаві", "Бустан" та "Гулістан". Суді написав свій коментар до Дівану Хафіза за порадою Мехмеда ібн-і Бедреддіна Мух'йіддін ель-Мунші, або Мехмеда Ефенді, з Ахісара (помер 1001 року за хіджрою/1592-93 року н.е.). Останній помер до того, як Суді закінчив роботу у 1002 році за хіджри (1594 року н.е.) або 1003 році за хіджри (1594-95 роки н.е.). Суді говорять, що покійний Мехмед Ефенді був його близьким другом і благодійником, який також був Шейхом Гарам у Медині, і який попросив його пояснити природне значення віршів Хафіза, не заходячи в суфійські інтерпретації. Сам Суді також вважав, що існуючі коментарі Муслихуддіна Мустафи Сурурі та Шемі не були задовільними, тому вирішив написати власну роботу, щоб виправити їх помилки. Коментар надає після кожного вірша деякі короткі словесні та граматичні пояснення, за якими йде офіційний переклад на Османському турецькому.
Це було написано більше ніж 20 років після коментаря Шемі, який час від часу є предметом критики автора. Як переробка Дівану, так і коментар Суді були високо оцінені і широко використовувалися для видань перськими вченими, а також для досліджень європейськими орієнталістами (Бурріл, "Суді"). Текст містить багато анотацій, особливо на початку, османською турецькою, перською та арабською мовами. Деякі з анотацій, схоже, написані тією самою рукою, що й рукопис, тоді як інші анотації, написані в різних стилях, включаючи насх і дивані, належать іншим особам. Тексту передує короткий фіхрист червоним кольором. Жоден із колофонів, наявних у розділах, не надає інформації щодо імені рукописця, дати та місця копіювання.
Переписувач рукопису невідомий.