Перегляд елементів (загалом 29)
Сортувати за:
-
Kitab-i Muhammediye
Текст скопійовано вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і деяких куплетів. У першій частині тексту інша рука додала слова османською турецькою мовою. У багатьох випадках по всьому тексту чорнило розмазане. Текст укладено в червоне текстове поле з однією лінією, розділене на два стовпці, що своєю чергою розділені подвійною лінією. Кожна сторінка містить по 13 рядків в одному стовпці та іноді крилаті слова. На початку тексту є підсвічений заголовок із темно-синім фоном, обрамленим хвилястим чорним куполом із чорними стеблами та квітами жовтого й червоного кольорів. Схоже, що чорнило на заголовку перенесено або стерто. У рукописі простежуються випадкові пошкодження водою та ремонт.
Цей том містить Мухаммедіє - османську турецьку працю про життя та атрибути пророка Мухаммеда. Його автором був відомий суфій Язіджіоглу Мехмед Ефенді (помер 855 р. хіджри / 1451 р. н. е.), який разом зі своїм братом Ахмедом Біджаном (помер бл. 1466 р. н. е.) був одним із найпопулярніших народних релігійних письменників і мислителів раннього османського періоду. Обидва здобули освіту у свого батька Язиджи Саліха (помер після 826 р. хіджри/1422–30 рр. н. е.) і були учнями засновника ордена Байрамійє Хаджі Байрама Велі (помер 833 р. хіджри/1429–30 рр. н. е.). Мехмед спочатку написав ширшу дидактичну працю про релігію та суфізм арабською мовою під назвою Maghārib al-zamān, яку його брат переклав на османську турецьку як Envarü'l-ʿaşikin Mehmed, а потім вирішив переписати та розширити розділи магарібської мови про пророка Мухаммеда. Подальша праця отримала назву Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, або Мухаммедіє, як це було більш відомо. Мехмед завершив роботу в Галліполі (Галліполі) в 853 році хіджри (1449 р. н. е.). Згодом вона стала однією з найбільш читаних і запам’ятовуваних книг в Османській імперії. Написаний у простому стилі, твір складається з куплетів різної довжини та складається з трьох основних частин: куплет 1–1413 говорить про створення; двовірш 1414 – 4756 зосереджується на народженні (мевлід) і житті Пророка; і куплет 4757-8765 охоплює низку тем, включаючи ознаки кінця часів, День Воскресіння та загробне життя. Протягом століть після завершення Мухаммедіє вірші про Мевлід читалися під час щорічних святкувань цієї події, тоді як розділи про Хасана та Хусейна читалися десятого Мухаррема. Починаючи з сімнадцятого сторіччя н. е., робота також призначалася спеціально призначеним Мухаммедієханом. Є багато коментарів до твору, але найвідомішим є, ймовірно, Ісмаїл Хаккі Бурсеві (помер 1137 р. хіджри/1725 р. н. е.) Ferahu'r-ruh.
Переписувач Mahmud el-Hacı Kurd. -
Kitab Hamse bi-teallüf Yahya
Скопійовано насхом чорним чорнилом із заголовками та подвійним контуром текстових полів червоним чорнилом. Текст розміщений двома колонками по 17 рядків у кожній. Маргіналії на початку рукопису та на деяких аркушах містять суми. Окремі маргіналії, здається, наклеєні для ремонту або ж обрізані: вони ніби частково написані на накладеному аркуші паперу.
У томі зібрано турецьку османську поезію Ях’ї. Ця збірка не є "Хамсе" османського поета албанського походження Дукаджіні Ях’я, також відомого як Ташладжали Ях’я (16 ст.), оскільки зміст не збігається з п’ятьма віршами, які зазвичай містяться в його "Хамсе", а також не збігається Хатіме. Том починається зі вступу, за яким ідуть "Vasf-ı sani", "Vasf-ı salis", "Tevhid-i evvel", "Tevhid-i sani", "Tevhid-i salis", два "Hikaye", "Mürtebe-yi hamse", "Nev'-i salis", а також низка інших коротких віршів та оповідань.
Переписувач: Aziz Hüseyin -
Şerh-i Gülistan-i Sudi
Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, тоді як червоне використовується для заголовків, ліній над деякими фрагментами тексту та текстових полів. Текст упорядковано окремими стовпцями всередині кожного текстового поля по 23 рядки на сторінці. Поза текстовими полями наявні ключові слова.
Цей том містить коментар Суді Босневі (помер 1007 р. хіджри /1599 р. н. е. [?]) османською турецькою мовою до Дивану славетного перського ліричного поета Шамс аль-Діна Мохаммада Хафіза із Шираза (бл. 715-792 рр. хіджри /1315-1390 рр. н. е.).
У рукописі наявний критичний огляд Дивану Хафіза, здійснений Суді, а також його парафрази віршів. Суді народився в селі Судічі в боснійському місті Чайниче, близько до межі з Чорногорією. Він провів багато часу, переважна частина його зусиль була присвячена навчанню, в Сараєво, Стамбулі, Ерзурумі, Діярбекірі, Дамаску, Багдаді, Куфі та Наджафі, перш ніж виконати хадж та нарешті поселитися в Стамбулі. Його призначили вчителем в "Гільман-і Хасса" у палаці Ібрагіма Паші, але його звільнили з посади після короткого часу. Після цього він відійшов у самітність та писання. Він був провідним вченим того часу, особливо в галузі перської мови та літератури. Крім Дівану, він написав коментарі до числа інших перських класиків, включаючи "Шафію", "Кафію", "Маснаві", "Бустан" та "Гулістан". Суді написав свій коментар до Дівану Хафіза за порадою Мехмеда ібн-і Бедреддіна Мух'йіддін ель-Мунші, або Мехмеда Ефенді, з Ахісара (помер 1001 року за хіджрою/1592-93 року н.е.). Останній помер до того, як Суді закінчив роботу у 1002 році за хіджри (1594 року н.е.) або 1003 році за хіджри (1594-95 роки н.е.). Суді говорять, що покійний Мехмед Ефенді був його близьким другом і благодійником, який також був Шейхом Гарам у Медині, і який попросив його пояснити природне значення віршів Хафіза, не заходячи в суфійські інтерпретації. Сам Суді також вважав, що існуючі коментарі Муслихуддіна Мустафи Сурурі та Шемі не були задовільними, тому вирішив написати власну роботу, щоб виправити їх помилки. Коментар надає після кожного вірша деякі короткі словесні та граматичні пояснення, за якими йде офіційний переклад на Османському турецькому.
Це було написано більше ніж 20 років після коментаря Шемі, який час від часу є предметом критики автора. Як переробка Дівану, так і коментар Суді були високо оцінені і широко використовувалися для видань перськими вченими, а також для досліджень європейськими орієнталістами (Бурріл, "Суді"). Текст містить багато анотацій, особливо на початку, османською турецькою, перською та арабською мовами. Деякі з анотацій, схоже, написані тією самою рукою, що й рукопис, тоді як інші анотації, написані в різних стилях, включаючи насх і дивані, належать іншим особам. Тексту передує короткий фіхрист червоним кольором. Жоден із колофонів, наявних у розділах, не надає інформації щодо імені рукописця, дати та місця копіювання.
Переписувач рукопису невідомий. -
Kitāb-i Gulistān
Текст скопійовано чорним чорнилом із використанням червоного кольору для заголовків, роздільників і спеціальних або виділених розділів. Він організований в один стовпець без текстових полів, що складається з 11 рядків перського тексту з 11 відповідними рядками міжрядкового османського турецького перекладу. Рукопис сильно забруднений водою, і є очевидні численні ремонти, в основному у вигляді паперу, доданого до оригінального тому.
Цей том складається з відомої дидактичної поеми Сааді «Ґулістан» перською мовою в оригіналі, що супроводжується підрядковим перекладом османською турецькою мовою. Він містить значну кількість паратекстуального матеріалу османською турецькою, арабською та перською мовами, як на полях тексту, так і на аркушах перед і після нього. Багато приміток на полях уздовж основного тексту мають пояснювальний характер, а деякі з них обведені червоними кружками, що вказує на характер розділів тексту. Кілька кружечків порожні, це означає, що анотація тексту неповна. Серед інших доповнень є різноманітні печатки власності та написи, що датуються хіджрою 12 століття (18 століття н. е.) і пізніше. Багато печаток нерозбірливі, але принаймні одна читається Quṭb al-Dīn ‘Umr al-Barurzi(?). Деякі написи про право власності набули чинності. Іншим власником, зазначеним на початку тексту, є es-Seyyit Şeyh Abdurrahman Kalender İbn-i Süleyman el-Kadiri. Замітка про життя та творчість Сааді, знайдена на початку тому, взята з Шерх-і Сурі.
Датою створення книги вказано 1252 рік хіджри (1836-37 рр. н. е.), але неясно, чи призначено це для поточного тому. Кінець тому містить велику кількість куплетів і невеликих прозових текстів арабською та перською мовами про релігійні питання, переписаних різними руками.
Переписувач рукопису невідомий. -
Kitab Lugat-ı Nimetullah
На початку цього тому міститься персько-османський словник Ні‘метуллаха ібн-і Ахмеда ібн-і Каді Мубарека ер-Румі (помер 969 р. хіджри / 1561-62 рр. н. е.), відомого як Софіялі Ні‘метулла Ефенді. Остання чверть тому, здається, є граматикою перської мови, а не вичерпним словником, із розгорнутими поясненнями, наданими арабською, а не османською турецькою, і перекладами перських слів на османську турецьку. У тексті відсутній належний колофон, і тому складно визначити як точні тексти, вміщені до тому, так і дату їх копіювання. Наприкінці тексту є кілька коротких віршів, зокрема про шахи.
Написано/закінчено в місяці зі-ль-када року 960 гіджри.
Текст скопійовано переважно невокалізованим насхом із значними маргіналіями та паратекстуальним вмістом насталіком. Критичні компоненти тексту написано чорним чорнилом, у той час як сам словник містить перські слова чорним чорнилом, а османські турецькі переклади, підкреслення та пояснення - червоним чорнилом. Очевидно, на початку роботи була спроба створити текстові поля червоним чорнилом, але вони не були застосовані до решти тексту. В основній частині твору є 9 рядків перською мовою з 9 відповідними рядками османською мовою.
В останній чверті тому рука переписувача, а також організація тексту змінюються: більша частина тексту написана чорним чорнилом. Після кількох фоліо вигляд тексту знову змінюється: цього разу терміни заголовків у прозі висвітлені червоним чорнилом, а пояснення - чорним чорнилом із червоними контурами. На сторінці вміщено 27 рядків тексту, організованого одним стовпцем. У кінці тексту наявна частково вицвіла печатка власності Хасана Фехмі (?), знайдена на сторінці, очевидно, наклеєній поверх сторінки цього словника або іншого тексту.
Переписувач рукопису невідомий. -
Lugat-ı Nimetullah bi Farisi
Фізичний опис: Текст скопійований доволі рівним насталіком. Основний текст чорнилом, з заголовками, роздільниками та надрядковими лініями червоним кольором, а також червоний колір використовується для кінцевої текстової рамки та іноді в маргіналіях. Текст розташований в одній колонці, більшість без текстових рамок, хоча на останній сторінці основного тексту є намальований прямокутник та трикутник навколо колофону з підсвічуванням чорним і червоним кольорами; 21 рядок на сторінці. Надрядкові лінії вказують на перські слова і фрази як у основному тексті, так і в маргіналіях.
Цей рукопис - це персько-османський словник Німетуллаха ібн-і Ахмеда ібн-і Каді Мубарек ер-Румі (помер 969 р. за хіджри / 1561-2 р. н.е), відомого як Соф'ялі Німетуллах Ефенді. Німетуллах народився у Софії і здобув певну репутацію як емалювальник. З перською поезією та літературою познайомився після переїзду до Стамбула та вступу до Накшбендійського тарікату. Після цього він вирішив поділитися своїми знаннями через цей персько-османський словник, роботу над яким було завершено в 947 р. хіджри (1541 р. н. е). Ймовірно, він зробив це «зі спонуканням та за допомогою» відомого шейхуль-іслама Кемальпашазаде (помер 940 р. за хіджри / 1533 р. н.е) (Бертельс, 'Niʿmat Allāh').
Текст поділяється на три частини: дієслова в алфавітному порядку; правила перської граматики з поясненнями перською мовою; іменники в алфавітному порядку. Тут слова розташовані відповідно до їхньої початкової літери, а всередині вони поділені на три розділи залежно від початкової голосної в слові. Поетичні цитати переважно взяті з перського глосарію Шемс-і Фахрі, складеного в 745 р. за хіджри (1344-45 р. н.е) із назвою Міяр-і Джамалі. Німетуллах використав принаймні п'ять інших джерел, а також надав значну кількість власного матеріалу. З цих додатків нотатки про діалекти та його етнографічні спостереження є великою цінністю (див. Бертельс, 'Niʿmat Allāh'). В кінці основного тексту є перелік чисел перською мовою, за яким слідує серія нотаток на цій мові.
-
Various works by Mustafa İbn-i Ali Muvakkıt
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом із червоними накладками, заголовками й текстовими полями, за винятком початкових сторінок, обрамлених золотом. Очевидно, було залишено місце для для висвітлення заголовка й титула, але жодне не було завершено. 11 рядків на сторінці. Третина тексту містить короткі маргіналії.
Том містить різноманітні твори Мустафи Ібн-і Алі Муваккіта, зокрема "Kifayetü'l-vakıt li-maarifetü'l-dair ve fazluhu ve el-semt", "Risale-yi ceyb-i afaki", "Kaide-yi irtifa". Ці тексти, як правило, стосуються ведення часу й різноманітної географічної, астрономічної, математичної інформації та операцій, необхідних для цього. Наприкінці тому вміщені різноманітні таблиці, що містять дні місяців Румі, довготу й широту великої кількості османських міст і містечок, а також Яджудж (Гог) і перелік місяців Хіджри та Румі.
Переписувач рукопису невідомий. -
Şerh-i kaside-yi Yunus Emre Misri Efendi
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом, червоним - ключові слова, підкреслення й текстові рамки. Імовірно, цей елемент взято з більшого кодексу, оскільки він має номери сторінок від 39 по 51 у вигляді османських чисел. Текст не містить датованого колофону.
Пояснення змісту та структури "Оди" Юнуса Емре, написані наприкінці XIII ст. н. е.
Переписувач рукопису невідомий.
-
Nevhatü’l-uşşak
Перша сторінка скопійована насхом, наступні сторінки - насталіком, за винятком останніх п’яти сторінок, які знову написані насхом іншою рукою. Для основного тексту використано чорне чорнило, для заголовків і текстових полів - червоне. Текстові поля червоного кольору додано до перших трьох сторінок, а заголовок на першій сторінці містить основні елементи дизайну червоного та синього кольорів. Текст упорядкований у дві колонки, кожна з яких містить 15 рядків; наявні позначки синім олівцем і випадкові примітки. Сторінки в стилі насх, здається, є більш свіжими. З огляду на примітку в кінці доданого тексту (читається як "До цього моменту буде надруковано"), цілком імовірно, що доповнення були зроблені для того, щоб завершити необхідний текст раніше за публікацію, маючи на увазі, що ці доповнення навряд чи належать до 17 ст. н. е., а радше до 19 ст.
Основний текст твору - османські турецькі містичні месневі. Наприкінці тексту подано кілька коротких прозових творів і віршів османською турецькою мовою благального характеру.
Переписувач рукопису невідомий. -
Nazihatu’l-muslimîn
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоними текстовими полями, заголовками розділів, розділовими круглими лініями та іноді вицвілими накладками. Текст міститься в одній колонці з 19 рядків. Оригінальні арабські цитати (повністю вокалізовані) виділено чорним. Пагінація була додана пізніше олівцем арабськими цифрами. Наприкінці твору можна знайти незрозумілу печатку власності чи вакфіє.
Цей текст є османським турецьким коментарем до "Vasiyet of Birgivi" - книги релігійного навчання. Є значний паратекстовий матеріал, який іноді розширює текст, виправляє його, а також пояснює примітки чи коментарі. Написані олівцем примітки латинським шрифтом, яких більше в другій половині твору, очевидно, є транскрипцією тексту.
Над написом 1170 р. хіджри (1757 р. н. е.) є дата 970 р. хіджри (1562-63 рр. н. е.), яка, ймовірно, стосується оригінального тексту, з якого скопійовано поточний. -
Yusuf Züleyha min Tanzim-i Hamdi
Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.). -
Hilye-i saadet
Османська турецька поема, що описує зовнішній вигляд пророка Мухаммеда. Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, із червоними заголовками та золотими текстовими полями. Текст розміщено у дві колонки по 17 рядків у кожній. Іноді трапляються маргіналії перською мовою.
Переписувач рукопису невідомий.