Перегляд елементів (загалом 51)
Сортувати за:
-
Kitab-i Muhammediye
Текст скопійовано вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і деяких куплетів. У першій частині тексту інша рука додала слова османською турецькою мовою. У багатьох випадках по всьому тексту чорнило розмазане. Текст укладено в червоне текстове поле з однією лінією, розділене на два стовпці, що своєю чергою розділені подвійною лінією. Кожна сторінка містить по 13 рядків в одному стовпці та іноді крилаті слова. На початку тексту є підсвічений заголовок із темно-синім фоном, обрамленим хвилястим чорним куполом із чорними стеблами та квітами жовтого й червоного кольорів. Схоже, що чорнило на заголовку перенесено або стерто. У рукописі простежуються випадкові пошкодження водою та ремонт.
Цей том містить Мухаммедіє - османську турецьку працю про життя та атрибути пророка Мухаммеда. Його автором був відомий суфій Язіджіоглу Мехмед Ефенді (помер 855 р. хіджри / 1451 р. н. е.), який разом зі своїм братом Ахмедом Біджаном (помер бл. 1466 р. н. е.) був одним із найпопулярніших народних релігійних письменників і мислителів раннього османського періоду. Обидва здобули освіту у свого батька Язиджи Саліха (помер після 826 р. хіджри/1422–30 рр. н. е.) і були учнями засновника ордена Байрамійє Хаджі Байрама Велі (помер 833 р. хіджри/1429–30 рр. н. е.). Мехмед спочатку написав ширшу дидактичну працю про релігію та суфізм арабською мовою під назвою Maghārib al-zamān, яку його брат переклав на османську турецьку як Envarü'l-ʿaşikin Mehmed, а потім вирішив переписати та розширити розділи магарібської мови про пророка Мухаммеда. Подальша праця отримала назву Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, або Мухаммедіє, як це було більш відомо. Мехмед завершив роботу в Галліполі (Галліполі) в 853 році хіджри (1449 р. н. е.). Згодом вона стала однією з найбільш читаних і запам’ятовуваних книг в Османській імперії. Написаний у простому стилі, твір складається з куплетів різної довжини та складається з трьох основних частин: куплет 1–1413 говорить про створення; двовірш 1414 – 4756 зосереджується на народженні (мевлід) і житті Пророка; і куплет 4757-8765 охоплює низку тем, включаючи ознаки кінця часів, День Воскресіння та загробне життя. Протягом століть після завершення Мухаммедіє вірші про Мевлід читалися під час щорічних святкувань цієї події, тоді як розділи про Хасана та Хусейна читалися десятого Мухаррема. Починаючи з сімнадцятого сторіччя н. е., робота також призначалася спеціально призначеним Мухаммедієханом. Є багато коментарів до твору, але найвідомішим є, ймовірно, Ісмаїл Хаккі Бурсеві (помер 1137 р. хіджри/1725 р. н. е.) Ferahu'r-ruh.
Переписувач Mahmud el-Hacı Kurd. -
Збірка віршів османською турецькою мовою
Переписувач рукопису невідомий.
Рукописна збірка віршів османською турецькою мовою. -
Behcetü’l-fetava
Текст скопійований невокалізованим насталіком чорним чорнилом, червоне використовується для заголовків ліній над текстом та текстових полів. Текст організований в одну колонку всередині однорядного текстового поля, яке містить 31 рядок. Є випадкові слова в кінці сторінки. На боках текстових полів є постійний коментар в арабській мові з посиланнями на Коран та Гаджит. Є деякі ознаки водяних плям та пошкоджень від плісняви.
Рукопис неповний, оскільки починається з останніх слів запитання та відповіді на нього. Ймовірно, він містить зібрані османські турецькі фетви Єнішехірлі Абдуллаха Ефенді (помер 1156 р. хіджри / 1743 р. н. е.), який був Шейх-уль-ісламом Османської імперії у 1130-1143 рр. хіджри (1718-1730 рр. н. е.). Спершу з Єнішехіру, Абдуллах Ефенді закінчив навчання в медресе в Стамбулі. Він працював в різних посадах, зокрема вчителем (мюдеррісом), куратором фетви (фетва еміні), військовим суддею (орду кадисі) та казаскером Анатолії, а пізніше Румелії. Після звільнення Шейхульіслама Ісмаїла Ефенді, Султан Ахмед III (панував 1115-1143 року за хіджри/1703-1730 року н.е.) призначив Абдуллаха Ефенді на цю посаду 6 Джумада аль-Ахір 1130 року за хіджри (7 травня 1718 року н.е.). Це було великою мірою завдяки зусиллям і рекомендації інкумбентного Великого візиря та зятя Ахмеда, Невшехірлі Дамада Ібрагім Паші (перебував на посаді 1130-1143 року за хіджри/1718-1730 року н.е.). Абдуллах Ефенді пропрацював на цій посаді понад дванадцять років, маючи добрі відносини з Ахмедом III та Ібрагімом Пашою, впливовою постаттю в культурному житті імперії в цей період, відомому як Лале Деврі (1130-1143 роки за хіджри/1718-1730 роки н.е.). Проте під час вибуху повстання Патрона Халіла в 1143 році за хіджри/1730 році н.е., Абдуллах Ефенді став жорстким критиком Великого візиря та підтримав позбавлення Ахмеда III престолу, переважно щоб захистити себе від повстанців. За цю поведінку його звільнили Ахмедом III 17 Рабі аль-Авваль 1143 року за хіджри (30 вересня 1730 року н.е.) і вислали на Бозкада. Йому було дозволено виконати хадж у 1144-5 роках за хіджри (1732 році н.е.), і пізніше йому дозволили проживати в своєму особняку біля води в Канліджі. Він помер у 1156 році за хіджри (1743 році н.е.) і був похований у мечеті Іске ндер Паші в Канліджі. Протягом свого тривалого панування Абдуллах Ефенді став однією з важливих постатей епохи Лале, видавши кілька помітних фетв на підтримку сучасних практик, серед яких - рішення щодо створення друкарні та друку нерелігійних праць. На відміну від деяких попередників, Абдуллах Ефенді самостійно уклав видані ним фетви у великий том. Пізніше фетва-еміні на ім’я Мехмед Фіхкі аль-Айні переробив текст, дотримуючись стандартного порядку класичних компіляцій фікх. Він завершив це видання за життя Абдуллаха Ефенді, назвавши його "Бехчетюль-фетва". Для кожної фетви Айні надавав посилання з найвідоміших арабськомовних джерел ганафської фікхи. "Бехчет" став однією з найважливіших османських компіляцій фетв. Наступні вчені продовжували створювати похідні та додатки до роботи. Наприклад, Финдикли Сулейман Ефенді, клерк суду Кісмет-і Аскері в Стамбулі, створив повний індекс до роботи для ще зручнішої навігації, назвавши його "Бехчетюль-фетва Фіхрісті" (ель-Фіхрістюл-Каміль лі-Бехджетіль-фетва). Фетви з "Бехчет" також були підсумовані та опубліковані у "Хуласатюль-еквібе" Чешмізаде Мехмеда Халіса. Запитання стосуються широкого спектру тем, зокрема сімейного, майнового та спадкового права. Розділи про спадкове право містять випадкові діаграми, які розраховують долі спадкоємців в успадкованому майні. Імовірно, вони були додані пізнішою рукою разом із рідкісними прикладами маргіналій арабською мовою, окремі з яких посилаються на інші компіляції фетв. Текст закінчується останнім запитанням та відповіддю без будь-якого колофону, що вказував би на рукописця, дату копіювання або місце виробництва.
Переписувач рукопису невідомий.
-
Hayriyye and Hayr-I Abad by Yusuf Nabi
Текст скопійований чітким насхом, чорним чорнилом для основного тексту, червоним для заголовків. Оформлений у дві колонки по 17 рядків у кожній, за винятком заголовків і кінцевих куплетів, без текстових рамок. Іноді простежуються ознаки пошкодження водою.
Збірка поезії османського турецького поета Юсуфа Набі (помер у 1712 р. н. е.), включаючи його "Hayriyye" (тут називається "Hayriname") і "Hayr-i Abad", за якими слідує "Mi'raciye-yi Sabit rahmet Allah aleyhi" - mi'raciye Сабіта Босневі. На початку рукопису є дві різні печатки власності. Одна, датована 1009 р. хіджри (1600-01 рр. н. е.), належить Шакіру, а інша засвідчує, що це власність Мехмета Сабіта. Печатка повторюється по всьому тексту. Графіті можна знайти на початку та в кінці тексту. Робота має значну кількість прозових і віршованих приміток на полях, написаних іншою рукою.
Переписувач es-Seyyit Mehmet Sabit İbn-i Haci Hasan -
Lugat-ı Halimi
Каліграфія насталік; чорне чорнило з червоними відмітками перехресних заголовків, підкреслень та червоними текстовими рамками; перські слова пишуться червоним кольором з їх відповідниками османською турецькою чорними чорнилами; маргіналії чорними чорнилами на численних сторінках; 270 сторінок, в основному без зазначення пагінації; значні пошкодження від води час від часу, що призводить до розмиття тексту на останніх сторінках рукопису. На сторінці 268 є буквений покажчик, що вказує на сторінки початку різних літер, написаних рожевими чорнилами у стилі рика.
Перський словник, який має пояснення османською турецькою мовою Лутфуллахом Ібн-і Абі Юсуфом ель-Халімі.
Переписувач: Abdulfakir Mehmet İbn-i Mustafa Vezlik (?) -
Подорож Патріарха Макарія. Фрагмент перекладу українською
Підрядковий переклад українською мовою з арабської київського списку рукопису. Рукопис перекладу Омеляна Пріцака, здійснений у 1942 році. -
Подорож патріарха Макарія. Фрагмент Київського списку
Один аркуш, написаний невокалізованим несіхом, організований в один стовпець без текстових полів. Сторінка містить 21 рядок тексту. Є деякі докази плямистості водою. У верхній частині аркуша текст кирилицею «А. Крімсакого» та додано заголовок українською мовою, що ідентифікує текст.
Цей аркуш є фрагментом більшого арабомовного тексту, який описує подорожі патріарха Макарія, можливо, Макарія III Ібн аз-Заїма (помер 1672 р. н. е.), і, можливо, його сина Павла з Алеппо, він же Павла Заїма ( 1627-1669 н.е.). У цьому уривку автор розповідає про подорож на човні з Чорного моря через Босфор до Середземного моря, де мандрівники зіткнулися з високими хвилями, що викликало у них великий страх. Зрештою вони увійшли в річку чи гирло, де побачили гори та насолодилися спокійнішими водами.
Рукопис із приватної колекції А. Кримського, позначений особистим підписом власника та печаткою. Для рукопису використано папір "верже", має філіграні, текст написаний чорним та червоним чорнилом. -
Şemayil-i şerif
Основний текст твору становить опис зовнішнього вигляду, характеристик та особистої історії пророка Мухаммеда, розділений відповідно до індексу на початку твору. Ймовірно, це копія османського турецького перекладу "Shamā’il al-nabawiyah wa’l-khaṣā’il al-Muṣṭafawiyah", зробленого ат-Тірмізі, без імені перекладача. Рукопис починається з такризу, за яким іде початок основного тексту, а в кінці - довгий вірш-прохання османською турецькою мовою. Том містить печатку та напис, які вказують на те, що ним володів Даї Абді. На полях часто є довгі коментарі османською турецькою мовою.
Текст скопійовано невокалізованим насхом чорним чорнилом, із використанням червоного кольору для заголовків і текстових полів, за винятком перших двох аркушів основного тексту, які містять товсті контури золотом. Перше фоліо основного тексту має заголовок золотим кольором із хвилястим трикутником, окресленим червоним кольором, що містить білі та рожеві квіти, зелені виноградні лози й червоні бутони на золотому тлі, а також зелені пагони, що піднімаються з трикутника. Після початкового такризу текст розміщується у дві колонки (із заголовками, кінцівками, вступною частиною та постскриптумом в одній колонці), що складається із 17 рядків.
Переписувач рукопису невідомий. -
Кіевская академія въ первой половинѣ XVIII столѣтія
У дослідженні зібрано багатий фактичний матеріал, висвітлено роль Академії в протидії полонізації та окатоличенню України, подано відомості про її організаційну структуру і навчальні програми, проаналізовано окремі курси - поетики, риторики, філософії, богослов’я, вказано викладачів кожної дисципліни із зазначенням рукописних підручників. -
Полное Собранїе сочиненій Михайла Васильевича Ломоносова
Ломоносов, Михаил Васильевич.
Полное Собранїе сочиненій Михайла Васильевича Ломоносова, : с приобщенїем жизни сочинителя и с прибавленїем многих его нигде еще не напечатанных творенїй / М. В. Ломоносов. – в Санктпетербурге: Иждивением Императорской Академии наук,, 1786–1787. – 695 с..
Картонна обкладинка коричневого кольору із золотим тисненням на форзаці. Гражданський шрифт.
Часть пятая. - 1786. - 244 с..
Часть шестая. - 1787. - 451 с.. -
Кіевская академія съ половины XVIII вѣка до преобразованія ея въ 1819 году
Из журн. "Труды Киевской Духовной Академии" за 1897 г.
Библиогр. в подстроч. примеч.
Опис подано сучасною орфографією.
Автор сочинения В. Серебрянников раскрывает жизнь академии с трех главных ее сторон. В книге раскрываются: система академического управления, списки начальников и наставников, бывших ее непосредственными руководителями; хозяйственная часть академии, где говорится о средствах академии, академических зданиях, содержании учителей и учеников; сведения об учебном курсе, внеклассных занятиях учеников и учителей, о библиотеке, приеме, курсе и судьбах учеников. В заключении говорится о причинах упадка академии и участии ее в преобразовании духовных училищ при императоре Александре І. -
I-е прибавление к путеводителю "Киев и его окрестности"
I-е прибавление к путеводителю "Киев и его окрестности" : улицы, домовладельцы и номера их домов во всех восьми частях города Киева с его предместьями (по сведениям, собранным Киевской городской полицией) / уклад Н. Тарановский. – Киев: Тип. И. и А. Давиденко, собств. дом, 1882. – 137 с.; 12*.
Опис подано сучасною орфографією.
Книга складається з восьми розділів, заголовки яких відповідають назвам територіальних частин Києва. Кожен розділ вміщуює назви вулиць, прізвища власників будинків. На початку видання міститься алфавітний покажчик до розділів. Книга "кишенькового" розміру.