Арабсько-османський турецький римований словник, укладений Абдуллатифом Ібн-і Абдулмечітом на ім’я Феріштеоглу (помер бл. 879 р. хіджри / 1474-75 рр. н. е.). Починається з короткої прозової передмови.
Скопійовано великим, повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і роздільників. Текст організований одним стовпцем без текстових полів, з 9 рядками на сторінці на початку, за якими йдуть 5 рядків горизонтального тексту із вкрапленнями діагонального тексту. Текст раптово закінчується без продовження ключового слова на останній сторінці, що означає, що він неповний. Містить значні паратекстуальні елементи на початку тому різними руками й стилями, не всі з яких розбірливі.
Переписувач рукопису невідомий.
Скопійовано вокалізованим насхом з основним текстом чорним чорнилом і червоним для заголовків, контурів і розділювачів. Текст уміщено одним стовпцем усередині червоних текстових полів з однією лінією по 9 рядків на сторінку разом із заголовками. На сторінках наявні ключові слова.
Арабсько-османський турецький римований словник, укладений Абдуллатифом Ібн-і Абдулмечітом на ім’я Феріштеоглу (помер бл. 879 р. хіджри / 1474-75 рр. н. е.). Починається з короткої прозової передмови. По всьому тексту є випадкові примітки на полях, що виглядають як доповнення до оригінальної праці, і дві розмазані печатки на початку - під написом, що ідентифікує це як власність ес-Сейїт ель-Умд Раміза (?).
Переписувач рукопису невідомий.
Османська турецька поема, що описує зовнішній вигляд пророка Мухаммеда. Текст скопійовано насталіком чорним чорнилом, із червоними заголовками та золотими текстовими полями. Текст розміщено у дві колонки по 17 рядків у кожній. Іноді трапляються маргіналії перською мовою.
Переписувач рукопису невідомий.
Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.).
