The text is copied in large, fully-vocalized nesih in black ink, with red used for titles and separators. It is organized into a single column with no text boxes, with 9 lines per page, at the start, followed by five lines of horizontal text interspersed with diagonal text. The text ends abruptly with no follow on from the catchword on the last page, implying that it is incomplete. It contains considerable paratextual elements at the start of the volume in various hands and styles, not all of which is legible.
An Arabic-Ottoman Turkish rhyming vocabulary compiled by Abdüllatif İbn-i Abdülmecit called Ferişteoğlu (died around 879 AH/1474-75 CE), beginning with a short prose preface.
The text is copied in vocalized nesih with the main text in black ink and red used for titles, overlines and dividers. It is contained in a single column inside single-ruled red text boxes with 9 lines of text each, including titles. The pages feature catchwords.
An Arabic-Ottoman Turkish rhyming vocabulary compiled by Abdüllatif İbn-i Abdülmecit called Ferişteoğlu (died around 879 AH/1474-75 CE), beginning with a short prose preface. There are occasional marginal notes throughout the text appearing to be additions to the original work, and two smudged ownership seals at the start, below an inscription identifying this as the property of es-Seyyit el-Umd Ramiz (?).
Nestalik, main text in black ink with red titles and gold text boxes. The text is arranged in two columns of 17 lines each. Occasional marginalia in Persian occurs throughout the text. The text contains a hatime but does not have a dated colophon.
An Ottoman Turkish poem describing the physical appearance of the Prophet Muhammad.
Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.).