Текст скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із текстовими полями темно-бордовим чорнилом. На початку тексту чорно-бордовим чорнилом зображено унван із рослинними геометричними візерунками, а також місяцем і шестикутною зіркою. Унван, очевидно, створений пером, а не пензлем. Текст закінчується раптово й, очевидно, недосконалий, оскільки на наступній сторінці після останньої сторінки з текстовим полем не знайдено ключового слова. Рукопис постраждав від води, тому на кількох сторінках чорнило розмазане. Наприкінці твору наявне вакфіє на ім’я Діздарзаде Бекіра Аґи.
Твір, написаний простим стилем, починається з довгого вступу, у якому автор обіцяє прощення всіх гріхів, блаженний кінець і радість небес тому, хто напише чи прочитає його книгу або помолиться за автора. Винагороди за ліберальне ставлення до факірлера вимагали дуже часто, тому можна припустити, що автор належав до цього тарікату. У тексті йдеться про години ночі в такому порядку: Akşam saati; Yatsı saati; Gökler saati; Uyku saati. У кожному розділі автор докладно зупиняється на історіях пророків, пов’язаних із ними, рухах ангелів і дияволів у цих пророках та нагородах, які чекають на тих, хто прокидається й молиться кожному з них. Остання частина книги присвячена годинам раю (Cennet saati) й повному опису долі душ після смерті та в день суду.
Місце копіювання: Єгипет? Вакіф, Діздарзаде Бекір Аґа, Евлія Челебі назвав місцем перебування у Верхньому Єгипті.
Переписувач рукопису невідомий.
Скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із вицвілими червоними заголовками й текстовими полями. Текст поділено на дві колонки по 15 рядків у кожній.
"Ravzatu'l-Islam", також відомий як "Hayat Kitabı", був спочатку складений у 1517 р. н. е. в Стамбулі та є османським турецьким підручником ісламської етики щодо ведення морально-чистого життя. Хоча належного колофону для тексту не існує, у значному паратекстуальному вмісті можна знайти дати як до, так і після основного тексту, включаючи 1195 р. хіджри (1781 р. н. е.).
Переписувач рукопису невідомий.
Текст скопійовано вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і деяких куплетів. У першій частині тексту інша рука додала слова османською турецькою мовою. У багатьох випадках по всьому тексту чорнило розмазане. Текст укладено в червоне текстове поле з однією лінією, розділене на два стовпці, що своєю чергою розділені подвійною лінією. Кожна сторінка містить по 13 рядків в одному стовпці та іноді крилаті слова. На початку тексту є підсвічений заголовок із темно-синім фоном, обрамленим хвилястим чорним куполом із чорними стеблами та квітами жовтого й червоного кольорів. Схоже, що чорнило на заголовку перенесено або стерто. У рукописі простежуються випадкові пошкодження водою та ремонт.
Цей том містить Мухаммедіє - османську турецьку працю про життя та атрибути пророка Мухаммеда. Його автором був відомий суфій Язіджіоглу Мехмед Ефенді (помер 855 р. хіджри / 1451 р. н. е.), який разом зі своїм братом Ахмедом Біджаном (помер бл. 1466 р. н. е.) був одним із найпопулярніших народних релігійних письменників і мислителів раннього османського періоду. Обидва здобули освіту у свого батька Язиджи Саліха (помер після 826 р. хіджри/1422–30 рр. н. е.) і були учнями засновника ордена Байрамійє Хаджі Байрама Велі (помер 833 р. хіджри/1429–30 рр. н. е.). Мехмед спочатку написав ширшу дидактичну працю про релігію та суфізм арабською мовою під назвою Maghārib al-zamān, яку його брат переклав на османську турецьку як Envarü'l-ʿaşikin Mehmed, а потім вирішив переписати та розширити розділи магарібської мови про пророка Мухаммеда. Подальша праця отримала назву Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, або Мухаммедіє, як це було більш відомо. Мехмед завершив роботу в Галліполі (Галліполі) в 853 році хіджри (1449 р. н. е.). Згодом вона стала однією з найбільш читаних і запам’ятовуваних книг в Османській імперії. Написаний у простому стилі, твір складається з куплетів різної довжини та складається з трьох основних частин: куплет 1–1413 говорить про створення; двовірш 1414 – 4756 зосереджується на народженні (мевлід) і житті Пророка; і куплет 4757-8765 охоплює низку тем, включаючи ознаки кінця часів, День Воскресіння та загробне життя. Протягом століть після завершення Мухаммедіє вірші про Мевлід читалися під час щорічних святкувань цієї події, тоді як розділи про Хасана та Хусейна читалися десятого Мухаррема. Починаючи з сімнадцятого сторіччя н. е., робота також призначалася спеціально призначеним Мухаммедієханом. Є багато коментарів до твору, але найвідомішим є, ймовірно, Ісмаїл Хаккі Бурсеві (помер 1137 р. хіджри/1725 р. н. е.) Ferahu'r-ruh.
Переписувач Mahmud el-Hacı Kurd.
