Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.).
Текст скопійовано повністю вокалізованим насхом чорним чорнилом із текстовими полями темно-бордовим чорнилом. На початку тексту чорно-бордовим чорнилом зображено унван із рослинними геометричними візерунками, а також місяцем і шестикутною зіркою. Унван, очевидно, створений пером, а не пензлем. Текст закінчується раптово й, очевидно, недосконалий, оскільки на наступній сторінці після останньої сторінки з текстовим полем не знайдено ключового слова. Рукопис постраждав від води, тому на кількох сторінках чорнило розмазане. Наприкінці твору наявне вакфіє на ім’я Діздарзаде Бекіра Аґи.
Твір, написаний простим стилем, починається з довгого вступу, у якому автор обіцяє прощення всіх гріхів, блаженний кінець і радість небес тому, хто напише чи прочитає його книгу або помолиться за автора. Винагороди за ліберальне ставлення до факірлера вимагали дуже часто, тому можна припустити, що автор належав до цього тарікату. У тексті йдеться про години ночі в такому порядку: Akşam saati; Yatsı saati; Gökler saati; Uyku saati. У кожному розділі автор докладно зупиняється на історіях пророків, пов’язаних із ними, рухах ангелів і дияволів у цих пророках та нагородах, які чекають на тих, хто прокидається й молиться кожному з них. Остання частина книги присвячена годинам раю (Cennet saati) й повному опису долі душ після смерті та в день суду.
Місце копіювання: Єгипет? Вакіф, Діздарзаде Бекір Аґа, Евлія Челебі назвав місцем перебування у Верхньому Єгипті.
Переписувач рукопису невідомий.
Each volume has added engraved t.-p.
Frontispiece portrait of John Ireland engraved from a picture by his friend.
Portrait of Hogarth on t.-p. of v. 1 from the original picture in the Shakespeare Gallery.
Vol. II.: Nature.
