Перегляд елементів (загалом 687)
Сортувати за:
-
Посвідка студента Київської духовної академії Олексія Ненадкевича
Посвідка студента третього курсу Імераторської Київської Духовної Академії Олексія Михайловича Ненадкевича, видане єпископом Василієм, настоятелем Богоявленського монастиря і ректором академії (в миру Дмитро Іванович Богдашевський). Документ надавав право студенту вільно проживати у місті Києві та його околицях протягом півроку -
"Вокругъ Свѣта": журналъ путешествій и приключеній на сушѣ и на морѣ 1900 года
Зшиток з 50 номерів
Зшиток об’єднує видання: №1-№50 (1900)
Штамп: "Книга изъ библіотеки Иваненко" -
-
-
Acaibü’l-mahlukat
Рукопис був неправильно переплетений, текст починається на стор. 111, а також колофон із датою 1155 хіджри () на стор. 110.
Основний текст чорним чорнилом із червоними ключовими словами та підкресленнями. Текст в одну колонку з 25 рядків без текстових полів. На початку та в кінці тома є значна кількість нотаток османською турецькою мовою, які написані не тією рукою, що й основний текст. Один із них на початку тексту датований 1196 роком хіджри (1781-82 рр. н. е.).
Турецький переклад Язиджіоглу Ахмеда Біджана (помер після 870 р. хіджри/1466 р. н. е.) «Аджа’іб аль-махлукат» арабської праці з географії та космографії Закарії ібн Мухаммада аль-Казвіні (помер 682 р. хіджри/1283 р. н. е.). Переклад Язиджіоглу Ахмеда Біджана був найвідомішим і, можливо, найбільш читаним твором такого роду. Роботу над ним завершив у Галліполі 857 р. хіджри (1453 р. н. е.). Він складається із сімнадцяти розділів і базується на перських перекладах, а не на арабському оригіналі аль-Казвіні.
Переписувач рукопису невідомий. -
-
-
An ideal husband: a play
Серія: Collection of British and American authors . v. 4113 -
Arabic-Ottoman Turkish dictionary
Текст скопійовано насхом для арабських рядків і сумішшю рика з дивані для міжрядкових османських турецьких перекладів, чорним чорнилом для основної частини та червоним для заголовків. Останні неузгоджені, іноді з’являються чорним чорнилом, можливо, замінюючи відсутні або вицвілі назви, написані іншою рукою. Текстові поля відсутні, але всюди є колонтитули. Кожна сторінка містить 7 арабських рядків та 7 рядків міжрядкового перекладу. Переклади здебільшого написані під кутом. Арабські слова іноді розділені великими чорними крапками. На початку тексту наявні затемнені або вицвілі печатки власності. Чимало доказів свідчить про пошкодження водою.
Цей том містить арабсько-османський турецький словник. Текст не було зіставлено із жодними копіями, знайденими в колекціях Британської бібліотеки.
Переписувач рукопису невідомий. -
-
Behcetü’l-fetava
Текст скопійований невокалізованим насталіком чорним чорнилом, червоне використовується для заголовків ліній над текстом та текстових полів. Текст організований в одну колонку всередині однорядного текстового поля, яке містить 31 рядок. Є випадкові слова в кінці сторінки. На боках текстових полів є постійний коментар в арабській мові з посиланнями на Коран та Гаджит. Є деякі ознаки водяних плям та пошкоджень від плісняви.
Рукопис неповний, оскільки починається з останніх слів запитання та відповіді на нього. Ймовірно, він містить зібрані османські турецькі фетви Єнішехірлі Абдуллаха Ефенді (помер 1156 р. хіджри / 1743 р. н. е.), який був Шейх-уль-ісламом Османської імперії у 1130-1143 рр. хіджри (1718-1730 рр. н. е.). Спершу з Єнішехіру, Абдуллах Ефенді закінчив навчання в медресе в Стамбулі. Він працював в різних посадах, зокрема вчителем (мюдеррісом), куратором фетви (фетва еміні), військовим суддею (орду кадисі) та казаскером Анатолії, а пізніше Румелії. Після звільнення Шейхульіслама Ісмаїла Ефенді, Султан Ахмед III (панував 1115-1143 року за хіджри/1703-1730 року н.е.) призначив Абдуллаха Ефенді на цю посаду 6 Джумада аль-Ахір 1130 року за хіджри (7 травня 1718 року н.е.). Це було великою мірою завдяки зусиллям і рекомендації інкумбентного Великого візиря та зятя Ахмеда, Невшехірлі Дамада Ібрагім Паші (перебував на посаді 1130-1143 року за хіджри/1718-1730 року н.е.). Абдуллах Ефенді пропрацював на цій посаді понад дванадцять років, маючи добрі відносини з Ахмедом III та Ібрагімом Пашою, впливовою постаттю в культурному житті імперії в цей період, відомому як Лале Деврі (1130-1143 роки за хіджри/1718-1730 роки н.е.). Проте під час вибуху повстання Патрона Халіла в 1143 році за хіджри/1730 році н.е., Абдуллах Ефенді став жорстким критиком Великого візиря та підтримав позбавлення Ахмеда III престолу, переважно щоб захистити себе від повстанців. За цю поведінку його звільнили Ахмедом III 17 Рабі аль-Авваль 1143 року за хіджри (30 вересня 1730 року н.е.) і вислали на Бозкада. Йому було дозволено виконати хадж у 1144-5 роках за хіджри (1732 році н.е.), і пізніше йому дозволили проживати в своєму особняку біля води в Канліджі. Він помер у 1156 році за хіджри (1743 році н.е.) і був похований у мечеті Іске ндер Паші в Канліджі. Протягом свого тривалого панування Абдуллах Ефенді став однією з важливих постатей епохи Лале, видавши кілька помітних фетв на підтримку сучасних практик, серед яких - рішення щодо створення друкарні та друку нерелігійних праць. На відміну від деяких попередників, Абдуллах Ефенді самостійно уклав видані ним фетви у великий том. Пізніше фетва-еміні на ім’я Мехмед Фіхкі аль-Айні переробив текст, дотримуючись стандартного порядку класичних компіляцій фікх. Він завершив це видання за життя Абдуллаха Ефенді, назвавши його "Бехчетюль-фетва". Для кожної фетви Айні надавав посилання з найвідоміших арабськомовних джерел ганафської фікхи. "Бехчет" став однією з найважливіших османських компіляцій фетв. Наступні вчені продовжували створювати похідні та додатки до роботи. Наприклад, Финдикли Сулейман Ефенді, клерк суду Кісмет-і Аскері в Стамбулі, створив повний індекс до роботи для ще зручнішої навігації, назвавши його "Бехчетюль-фетва Фіхрісті" (ель-Фіхрістюл-Каміль лі-Бехджетіль-фетва). Фетви з "Бехчет" також були підсумовані та опубліковані у "Хуласатюль-еквібе" Чешмізаде Мехмеда Халіса. Запитання стосуються широкого спектру тем, зокрема сімейного, майнового та спадкового права. Розділи про спадкове право містять випадкові діаграми, які розраховують долі спадкоємців в успадкованому майні. Імовірно, вони були додані пізнішою рукою разом із рідкісними прикладами маргіналій арабською мовою, окремі з яких посилаються на інші компіляції фетв. Текст закінчується останнім запитанням та відповіддю без будь-якого колофону, що вказував би на рукописця, дату копіювання або місце виробництва.
Переписувач рукопису невідомий.
-
