Перша сторінка скопійована насхом, наступні сторінки - насталіком, за винятком останніх п’яти сторінок, які знову написані насхом іншою рукою. Для основного тексту використано чорне чорнило, для заголовків і текстових полів - червоне. Текстові поля червоного кольору додано до перших трьох сторінок, а заголовок на першій сторінці містить основні елементи дизайну червоного та синього кольорів. Текст упорядкований у дві колонки, кожна з яких містить 15 рядків; наявні позначки синім олівцем і випадкові примітки. Сторінки в стилі насх, здається, є більш свіжими. З огляду на примітку в кінці доданого тексту (читається як "До цього моменту буде надруковано"), цілком імовірно, що доповнення були зроблені для того, щоб завершити необхідний текст раніше за публікацію, маючи на увазі, що ці доповнення навряд чи належать до 17 ст. н. е., а радше до 19 ст.
Основний текст твору - османські турецькі містичні месневі. Наприкінці тексту подано кілька коротких прозових творів і віршів османською турецькою мовою благального характеру.
Переписувач рукопису невідомий.
The text was printed with movable-type Roman script, supplemented with Italic characters for emphasis, with the usage of European-produced Arabic and Hebrew movable-type characters when necessary. Black ink is used throughout, with red present on the title page only. Capitals, section headings and the end of sections contain decorative elements, with the section headings justified centrally.
A combined grammar of the Ottoman Turkish, Persian, and Arabic languages, explained in Latin, with a heavy emphasis on the practical usage of morphological and syntactical structures. The text begins with a preamble describing the origin and functioning of the Arabic script, with comparisons established between it and the Hebrew abjad. The title page contains the stamp of the Prof. O. Pritsak Research Library.
Текст скопійовано насхом чорним чорнилом, червоним - ключові слова, підкреслення й текстові рамки. Імовірно, цей елемент взято з більшого кодексу, оскільки він має номери сторінок від 39 по 51 у вигляді османських чисел. Текст не містить датованого колофону.
Пояснення змісту та структури "Оди" Юнуса Емре, написані наприкінці XIII ст. н. е.
Переписувач рукопису невідомий.
