Автор
Назва
Kitab-i Muhammediye
Book on Muhammad
Книга про Мухаммеда
Дата
Тема
Релігійна література
Манускрипти
Рукопис
Манускрипти
Рукопис
Мова
Опис
The text is copied in vocalized nesih in black ink with red used for titles and some beyitler. In the first part of the text, another hand has added words in Ottoman Turkish. On numerous occasions throughout the text the ink is smudged. The text is enclosed within single-ruled textbox in red divided into two columns separated by a double-ruled bar. Each page contains 13 lines and occasionally catchwords. At the start of the text is an illuminated unvan featuring a dark blue background framed in an undulating black dome with black stems and flowers in yellow and red. The ink of the unvan appears to have either transferred or been rubbed off. The manuscript shows occasional water damage and repairs.
This volume contains the Muhammediye, an Ottoman Turkish work on the life and attributes of the Prophet Muhammad. It was authored by the renowned Sufi Yazıcıoğlu Mehmed Efendi (died 855 AH/1451 CE), who, along with his brother Ahmed Bican (died circa 1466 CE), was among the most popular vernacular religious writers and thinkers of the early Ottoman period. Both were educated by their father, Yazıcı Salih (died after 826 AH/1422–3 CE) and were disciples of the founder of the Bayramiye order, Hacı Bayram-ı Veli (died 833 AH/1429–30 CE). Mehmed had initially written a broader didactic work on religion and Sufism in Arabic called Maghārib al-zamān, which his brother translated into Ottoman Turkish as Envarü’l-ʿaşikin Mehmed then decided to rewrite and expand the sections of the Maghārib on the Prophet Muhammad. The ensuing work was titled Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, or Muhammediye, as it was more commonly known. Mehmed completed the work in Gelibolu (Gallipoli) in 853 AH (1449 CE). It went on to become one of the most widely read and memorized books in the Ottoman Empire. Written in a simple style, the work consists of couplets in groups of varying length and arranged in three main parts: beyit 1 to beyit 1413 talks about creation; beyit 1414 to beyit 4756 focuses on the birth (mevlid) and life of the Prophet; and beyit 4757-8765 covers a range of subjects, including signs of the end times, the Day of Resurrection, and the afterlife. In the centuries after the Muhammediye’s completion, its verses on the mevlid were recited during the annual celebrations of this event, while sections on Hasan and Hüseyin were recited on the tenth of Muharrem. Beginning in the seventeenth century CE, the work was also recited by specially appointed Muhammediyehan. There are many commentaries of the work, but the most famous is probably İsmail Hakki Bursevi’s (died 1137 AH/1725 CE) Ferahu’r-ruh.
Copyist Mahmud el-Hacı Kurd.
This volume contains the Muhammediye, an Ottoman Turkish work on the life and attributes of the Prophet Muhammad. It was authored by the renowned Sufi Yazıcıoğlu Mehmed Efendi (died 855 AH/1451 CE), who, along with his brother Ahmed Bican (died circa 1466 CE), was among the most popular vernacular religious writers and thinkers of the early Ottoman period. Both were educated by their father, Yazıcı Salih (died after 826 AH/1422–3 CE) and were disciples of the founder of the Bayramiye order, Hacı Bayram-ı Veli (died 833 AH/1429–30 CE). Mehmed had initially written a broader didactic work on religion and Sufism in Arabic called Maghārib al-zamān, which his brother translated into Ottoman Turkish as Envarü’l-ʿaşikin Mehmed then decided to rewrite and expand the sections of the Maghārib on the Prophet Muhammad. The ensuing work was titled Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, or Muhammediye, as it was more commonly known. Mehmed completed the work in Gelibolu (Gallipoli) in 853 AH (1449 CE). It went on to become one of the most widely read and memorized books in the Ottoman Empire. Written in a simple style, the work consists of couplets in groups of varying length and arranged in three main parts: beyit 1 to beyit 1413 talks about creation; beyit 1414 to beyit 4756 focuses on the birth (mevlid) and life of the Prophet; and beyit 4757-8765 covers a range of subjects, including signs of the end times, the Day of Resurrection, and the afterlife. In the centuries after the Muhammediye’s completion, its verses on the mevlid were recited during the annual celebrations of this event, while sections on Hasan and Hüseyin were recited on the tenth of Muharrem. Beginning in the seventeenth century CE, the work was also recited by specially appointed Muhammediyehan. There are many commentaries of the work, but the most famous is probably İsmail Hakki Bursevi’s (died 1137 AH/1725 CE) Ferahu’r-ruh.
Copyist Mahmud el-Hacı Kurd.
Текст скопійовано вокалізованим насхом чорним чорнилом із червоним кольором для заголовків і деяких куплетів. У першій частині тексту інша рука додала слова османською турецькою мовою. У багатьох випадках по всьому тексту чорнило розмазане. Текст укладено в червоне текстове поле з однією лінією, розділене на два стовпці, що своєю чергою розділені подвійною лінією. Кожна сторінка містить по 13 рядків в одному стовпці та іноді крилаті слова. На початку тексту є підсвічений заголовок із темно-синім фоном, обрамленим хвилястим чорним куполом із чорними стеблами та квітами жовтого й червоного кольорів. Схоже, що чорнило на заголовку перенесено або стерто. У рукописі простежуються випадкові пошкодження водою та ремонт.
Цей том містить Мухаммедіє - османську турецьку працю про життя та атрибути пророка Мухаммеда. Його автором був відомий суфій Язіджіоглу Мехмед Ефенді (помер 855 р. хіджри / 1451 р. н. е.), який разом зі своїм братом Ахмедом Біджаном (помер бл. 1466 р. н. е.) був одним із найпопулярніших народних релігійних письменників і мислителів раннього османського періоду. Обидва здобули освіту у свого батька Язиджи Саліха (помер після 826 р. хіджри/1422–30 рр. н. е.) і були учнями засновника ордена Байрамійє Хаджі Байрама Велі (помер 833 р. хіджри/1429–30 рр. н. е.). Мехмед спочатку написав ширшу дидактичну працю про релігію та суфізм арабською мовою під назвою Maghārib al-zamān, яку його брат переклав на османську турецьку як Envarü'l-ʿaşikin Mehmed, а потім вирішив переписати та розширити розділи магарібської мови про пророка Мухаммеда. Подальша праця отримала назву Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, або Мухаммедіє, як це було більш відомо. Мехмед завершив роботу в Галліполі (Галліполі) в 853 році хіджри (1449 р. н. е.). Згодом вона стала однією з найбільш читаних і запам’ятовуваних книг в Османській імперії. Написаний у простому стилі, твір складається з куплетів різної довжини та складається з трьох основних частин: куплет 1–1413 говорить про створення; двовірш 1414 – 4756 зосереджується на народженні (мевлід) і житті Пророка; і куплет 4757-8765 охоплює низку тем, включаючи ознаки кінця часів, День Воскресіння та загробне життя. Протягом століть після завершення Мухаммедіє вірші про Мевлід читалися під час щорічних святкувань цієї події, тоді як розділи про Хасана та Хусейна читалися десятого Мухаррема. Починаючи з сімнадцятого сторіччя н. е., робота також призначалася спеціально призначеним Мухаммедієханом. Є багато коментарів до твору, але найвідомішим є, ймовірно, Ісмаїл Хаккі Бурсеві (помер 1137 р. хіджри/1725 р. н. е.) Ferahu'r-ruh.
Переписувач Mahmud el-Hacı Kurd.
Цей том містить Мухаммедіє - османську турецьку працю про життя та атрибути пророка Мухаммеда. Його автором був відомий суфій Язіджіоглу Мехмед Ефенді (помер 855 р. хіджри / 1451 р. н. е.), який разом зі своїм братом Ахмедом Біджаном (помер бл. 1466 р. н. е.) був одним із найпопулярніших народних релігійних письменників і мислителів раннього османського періоду. Обидва здобули освіту у свого батька Язиджи Саліха (помер після 826 р. хіджри/1422–30 рр. н. е.) і були учнями засновника ордена Байрамійє Хаджі Байрама Велі (помер 833 р. хіджри/1429–30 рр. н. е.). Мехмед спочатку написав ширшу дидактичну працю про релігію та суфізм арабською мовою під назвою Maghārib al-zamān, яку його брат переклав на османську турецьку як Envarü'l-ʿaşikin Mehmed, а потім вирішив переписати та розширити розділи магарібської мови про пророка Мухаммеда. Подальша праця отримала назву Kitabü Muhammediye fi na‘ti seyyidi’l-alemin habibillahi’l-a‘zam Ebi’l-Kasım Muhammedini’l-Mustafa, або Мухаммедіє, як це було більш відомо. Мехмед завершив роботу в Галліполі (Галліполі) в 853 році хіджри (1449 р. н. е.). Згодом вона стала однією з найбільш читаних і запам’ятовуваних книг в Османській імперії. Написаний у простому стилі, твір складається з куплетів різної довжини та складається з трьох основних частин: куплет 1–1413 говорить про створення; двовірш 1414 – 4756 зосереджується на народженні (мевлід) і житті Пророка; і куплет 4757-8765 охоплює низку тем, включаючи ознаки кінця часів, День Воскресіння та загробне життя. Протягом століть після завершення Мухаммедіє вірші про Мевлід читалися під час щорічних святкувань цієї події, тоді як розділи про Хасана та Хусейна читалися десятого Мухаррема. Починаючи з сімнадцятого сторіччя н. е., робота також призначалася спеціально призначеним Мухаммедієханом. Є багато коментарів до твору, але найвідомішим є, ймовірно, Ісмаїл Хаккі Бурсеві (помер 1137 р. хіджри/1725 р. н. е.) Ferahu'r-ruh.
Переписувач Mahmud el-Hacı Kurd.
Бібліографічне посилання
Yazıcıoğlu Mehmed Efendi. Kitab-i Muhammediye : [manuscript] / Yazıcıoğlu Mehmed Efendi ; copyist Mahmud el-Hacı Kurd. - [S. l., 1690 (1102 AH)?]. - [2 parts]. - Part 1 -350 p., part 2 - 382 p.
Формат
text/pdf
Зв'язок
З колекції Омеляна Пріцака.
Ідентифікатор
AB-35