Текст скопійовано насхом. На початку роботи є матриці імен, із червоними контурами, чорним чорнилом; дати правління (?) - знизу червоним чорнилом. Далі в тексті розташовані генеалогічні схеми у вигляді кіл, у яких імена з’єднані між собою червоними лініями. Кола вибиті (?) чорним, коричневим або жовтим чорнилом, імена написані чорним чорнилом, лінії наведено червоним. Пізніше додані дати олівцем. Далі в тексті є намальовані від руки доповнення до генеалогічних схем фіолетовим чорнилом, що вказують на пізнішу редакцію тексту. Ближче до кінця тому наявні дві нотатки шрифтом рика, принаймні одна з яких, здається, була написана олівцем. Цілком імовірно, що генеалогічні схеми мали бути розкладені безперервно для читання.
Генеалогії різних династій Євразії, зокрема Чингісидів, ханів Криму та Османів, упорядковані в таблиці та діаграми. На діаграмі показано зв’язки від Адама до османських султанів, з останнім султаном у штампованому колі IV. Мехмет (1687-91 рр. н. е.). Пізніша рука додала II. Сулейман, II. Ахмет, II. Мустафа, III. Ахмет, І. Махмуд (1730-54 рр. н. е.). Інша рука додала, не з’єднуючи її з попереднім колом, III. Осман, III. Мустафа та І. (Абдул)хаміт, III. Селім, IV. Мустафа, II. Махмуд і Абдулмечіт (правління 1839-61 рр. н. е.). Остання рука додала Абдулазіза, В. Мурата та II. Абдульхаміт (правління 1876-1909 рр. н. е.). У передостанній примітці подано імена трьох осіб, які створили та редагували текст тому, а також дати (?), коли вони це зробили. Остання примітка пропонує молитву за читачів (?) тексту.
Переписувач: Mehmet Emin Efendi İbn-i Ömer Efendi Sercerrahi (?); El-Ağa Süvari Muharrareti Ref’at Efendi (1264 AH) (?); Tevfik Efendi (1267 AH) (?)
Основний текст скопійовано насхом із міжрядковим перекладом і деякими маргіналіями насталіком (окремі сиякатським шрифтом) чорним чорнилом, тоді як заголовки й ключові слова подано червоним. Текстові поля червоного кольору розташовані на початку основного тексту, які далі спадають і за якими йде текст без рамки на фоліо, що містить різну кількість рядків перського тексту. Серед різних приміток на полях і графіті на початку тому наявні написи про право власності з 11 століття хіджри (18-19 століття н. е.), а також кілька власних печаток, на деяких з яких є частково затемнений рік 13 століття хіджри (19-поч. 20 століття н. е.).
Том містить перськомовний текст «Ґулістану» Сааді разом із підрядковим перекладом твору османською турецькою мовою. На початку та в кінці тому, а також по всьому тексту також є значна кількість маргіналій арабською, турецькою та перською мовами.
Переписувач рукопису невідомий.
Скопійовано насхом, іноді вокалізованим, двома різними руками. Основний текст написаний чорним чорнилом; ключові слова, контури та заголовки - червоним чорнилом. Раніше рукопис був пошкоджений водяними плямами, тому велика кількість фоліо оригінального тексту була втрачена. Вони були замінені пізніше (1209 р. хіджри), що призвело до двох різних організацій тексту. Оригінал містить текст в одній колонці, без текстових полів, з 9 основними рядками тексту перською мовою та 9 відповідними рядками міжрядкового османського турецького перекладу. У деяких пізніших оригінальних фоліо переклад відсутній. Нові доповнення містять 19 рядків тексту, але без міжрядкового перекладу. Є маргіналії, можливо, в рукописі оригінального тексту, по всьому оригінальному фоліо, та 18 сторінок непов’язаного тексту, написаного трьома чи більше особами, у кінці тому.
Цей том містить перськомовний текст "Ґулістану" Сааді, одного з найвидатніших віршів середньовічної перської літератури, разом із міжрядковим перекладом твору османською турецькою мовою. Міжрядковий переклад не знайдено в нещодавно доданих фоліо. Наприкінці твору є одна сторінка поетичних цитат, а потім 17 сторінок початку персько-османського турецького словника, очевидно, не пов’язаного з "Ґулістаном" Сааді.
Переписувач Сулейман Ібн-і Абдулла ель-Ісмаїлі.
