Посвідка студента третього курсу Імераторської Київської Духовної Академії Олексія Михайловича Ненадкевича, видане єпископом Василієм, настоятелем Богоявленського монастиря і ректором академії (в миру Дмитро Іванович Богдашевський). Документ надавав право студенту вільно проживати у місті Києві та його околицях протягом півроку
Рік надходження – 1997.
Дарунок автора після Різдвяної виставки (проект Романи Кобальчинської) у Галереї мистецтв НаУКМА (грудень 1996 – січень 1997 р.р.).
Марка чотирикутної форми на пергаменті, у верхніх кутах – два круглі отвори. На лицьовій стороні овальна печатка із двоголовим орлом, під яким напис у три рядки: «РОССІЙС:АМЕРИ/КАНС:КОМПА/НІЙ ПЕЧАТЬ». По обідку напис: «ПОДЪ ВЫСОК: ЕГО ИМП: ВЕЛИЧ: ПОКРОВИТ:». Під печаткою напис «Десять копѣекъ.». На зворотній стороні у горизонтальному темному еліпсі, що розміщений на темному прямокутнику, напис у чотири рядки: «Марка/Въ Америкѣ/10 коп/№ 26416». Марку подарував Церковно-археологічному музею у 1876 р. вихованець Киїської духовної академії, ректор Іркутської духовної семінарії Модест (Стрельбицький). Відомі емісії марок компанії у 1816, 1822, 1826, 1834 та 1852 рр. Використовувалися як грошові знаки. Компанія (ств. 1799 р.) монопольно контролювала промисли й копалини російської Америки.
Уривок з передачі "Прогулянки містом" за 15.02.2018 (телеканал "Київ"). У сюжеті ведуча Аліна Солодка розповідає про історію Києво-Могилянського колегіуму 17-18 ст., зокрема, про навчальні предмети, які викладались у ньому та його видатних особистостей. Коментар професора кафедри історії НаУКМА Максима Яременка про одного з найвидатніших спудеів колегіуму - Григорія Савича Сковороду. Відео належить телеканалу "Київ"
Рукопис був неправильно переплетений, текст починається на стор. 111, а також колофон із датою 1155 хіджри () на стор. 110.
Основний текст чорним чорнилом із червоними ключовими словами та підкресленнями. Текст в одну колонку з 25 рядків без текстових полів. На початку та в кінці тома є значна кількість нотаток османською турецькою мовою, які написані не тією рукою, що й основний текст. Один із них на початку тексту датований 1196 роком хіджри (1781-82 рр. н. е.).
Турецький переклад Язиджіоглу Ахмеда Біджана (помер після 870 р. хіджри/1466 р. н. е.) «Аджа’іб аль-махлукат» арабської праці з географії та космографії Закарії ібн Мухаммада аль-Казвіні (помер 682 р. хіджри/1283 р. н. е.). Переклад Язиджіоглу Ахмеда Біджана був найвідомішим і, можливо, найбільш читаним твором такого роду. Роботу над ним завершив у Галліполі 857 р. хіджри (1453 р. н. е.). Він складається із сімнадцяти розділів і базується на перських перекладах, а не на арабському оригіналі аль-Казвіні.
Переписувач рукопису невідомий.
