[Behcetü’l-fetava]

[Behcetü’l-fetava]

Beauties of Legal Decrees

Релігійне право
Іслам
Манускрипти
Рукопис

The text is copied in unvocalized nestalik in black ink with red used for headers, overlines and text boxes. The text is organized into a single column inside a single-rule text box containing 31 lines. There are occasional catchwords. On the side of the text boxes is a constant running commentary of the answers in Arabic, including evidence from the Qur’an and the Hadith. There is some evidence of waterstaining and mildew damage.
This volume is incomplete, as it begins with the last words of a question and the answer to it. It likely contains the collected Ottoman Turkish fetava of Yenişehirli Abdullah Efendi (died 1156 AH/1743 CE), who was Şeyhülislam of the Ottoman Empire between 6 Jumādā al-Thānī 1130–17 Rabīʿ al-Awwal 1143 AH (7 May 1718–30 September 1730 CE). Originally of Yenişehir, Abdullah Efendi completed his medrese education in Istanbul. He went on to serve variously as a müderris, custodian of fetva (fetva emini), military judge (ordu kadısı), and kazasker of Anatolia and later Rumelia. Upon the dismissal of Şeyhülislam İsmâil Efendi, Sultan Ahmed III (reigned 1115-1143 AH/ 1703-1730 CE) made Abdullah Efendi his replacement on 6 Cemaziyülahır 1130 AH (7 May 1718 CE). This was in large part thanks to the efforts and recommendation of the incumbent Grand Vizier and Ahmed’s son-in-law, Nevşehirli Damad İbrahim Pasha (in office 1130-1143 AH/1718-1730 CE). Abdullah Efendi remained in this office for over twelve years, enjoying good relations with Ahmed III and Ibrahim Pasha, an influential figure in the Empire’s cultural life in this period, known as the Tulip Age (Lâle Devri, 1130-1143 AH/1718-1730 CE). However, upon the outbreak of the Patrona Halil Rebellion in 1143 AH/1730 CE, Abdullah Efendi became a fierce critic of the Grand Vizier and supported the dethronement of Ahmed III, in large part to protect himself from the rebels. For this behaviour he was dismissed by Ahmed III on 17 Rebiyülevvel 1143 AH (30 September 1730 CE) and exiled to Bozcaada. He was permitted to undertake the Hajj in 1144-5 AH (1732 CE) and was later allowed to reside in his waterside mansion in Kanlıca. He died in 1156 AH (1743 CE) and was buried in Kanlıca’s İskender Pasha Mosque. During his long reign as Şeyhülislam, Abdullah Efendi became one of the important figures of the Tulip Age, issuing a number of notable fetava in favour of contemporary practices. Among these are his judgments on the establishment of the printing press and the printing of non-religious works. Unlike a number of his predecessors in the office of Şeyhülislam, Abdullah Efendi himself compiled the fetava he issued into a large volume. A fetva emini in his service by the name of Mehmed Fıkhi al-Ayni then rearranged the text, following the standard order of classical fıkıh compilations. He completed this edition in Abdullah Efendi’s lifetime and called it Behçetü’l-fetava. For each fetva, Aynî provided references from the most renowned Arabic-language Hanafi source texts. The Behçet went on to become one of the most important Ottoman fetava compilations. Later scholars continued to produce derivatives and supplements to the work, for example Fındıklılı Süleyman Efendi, a clerk at the Kısmet-i Askeri Court in Istanbul who produced a complete index of the work for even more convenient navigation called the Behçetü’l-fetâvâ Fihristi (el-Fihristü’l-Kâmil li-Behceti’l-fetâvâ). The fetava in the Behcet were also summarised and published in the Hulâsatü’l-ecvibe of Çeşmîzâde Mehmed Hâlis. The questions are on a wide variety of topics, including family, property, and inheritance law. The sections on inheritance law contain occasional diagrams working out the shares of an estate destined to each heir, likely added by a later hand, along with rare examples of marginalia in Arabic, some of which references other fetava compilations. The text ends with a final question and answer, without any colophon indicating the copyist, date of copying, or location of production.

Текст скопійований невокалізованим насталіком чорним чорнилом, червоне використовується для заголовків ліній над текстом та текстових полів. Текст організований в одну колонку всередині однорядного текстового поля, яке містить 31 рядок. Є випадкові слова в кінці сторінки. На боках текстових полів є постійний коментар в арабській мові з посиланнями на Коран та Гаджит. Є деякі ознаки водяних плям та пошкоджень від плісняви.
Рукопис неповний, оскільки починається з останніх слів запитання та відповіді на нього. Ймовірно, він містить зібрані османські турецькі фетви Єнішехірлі Абдуллаха Ефенді (помер 1156 р. хіджри / 1743 р. н. е.), який був Шейх-уль-ісламом Османської імперії у 1130-1143 рр. хіджри (1718-1730 рр. н. е.). Спершу з Єнішехіру, Абдуллах Ефенді закінчив навчання в медресе в Стамбулі. Він працював в різних посадах, зокрема вчителем (мюдеррісом), куратором фетви (фетва еміні), військовим суддею (орду кадисі) та казаскером Анатолії, а пізніше Румелії. Після звільнення Шейхульіслама Ісмаїла Ефенді, Султан Ахмед III (панував 1115-1143 року за хіджри/1703-1730 року н.е.) призначив Абдуллаха Ефенді на цю посаду 6 Джумада аль-Ахір 1130 року за хіджри (7 травня 1718 року н.е.). Це було великою мірою завдяки зусиллям і рекомендації інкумбентного Великого візиря та зятя Ахмеда, Невшехірлі Дамада Ібрагім Паші (перебував на посаді 1130-1143 року за хіджри/1718-1730 року н.е.). Абдуллах Ефенді пропрацював на цій посаді понад дванадцять років, маючи добрі відносини з Ахмедом III та Ібрагімом Пашою, впливовою постаттю в культурному житті імперії в цей період, відомому як Лале Деврі (1130-1143 роки за хіджри/1718-1730 роки н.е.). Проте під час вибуху повстання Патрона Халіла в 1143 році за хіджри/1730 році н.е., Абдуллах Ефенді став жорстким критиком Великого візиря та підтримав позбавлення Ахмеда III престолу, переважно щоб захистити себе від повстанців. За цю поведінку його звільнили Ахмедом III 17 Рабі аль-Авваль 1143 року за хіджри (30 вересня 1730 року н.е.) і вислали на Бозкада. Йому було дозволено виконати хадж у 1144-5 роках за хіджри (1732 році н.е.), і пізніше йому дозволили проживати в своєму особняку біля води в Канліджі. Він помер у 1156 році за хіджри (1743 році н.е.) і був похований у мечеті Іске ндер Паші в Канліджі. Протягом свого тривалого панування Абдуллах Ефенді став однією з важливих постатей епохи Лале, видавши кілька помітних фетв на підтримку сучасних практик, серед яких - рішення щодо створення друкарні та друку нерелігійних праць. На відміну від деяких попередників, Абдуллах Ефенді самостійно уклав видані ним фетви у великий том. Пізніше фетва-еміні на ім’я Мехмед Фіхкі аль-Айні переробив текст, дотримуючись стандартного порядку класичних компіляцій фікх. Він завершив це видання за життя Абдуллаха Ефенді, назвавши його "Бехчетюль-фетва". Для кожної фетви Айні надавав посилання з найвідоміших арабськомовних джерел ганафської фікхи. "Бехчет" став однією з найважливіших османських компіляцій фетв. Наступні вчені продовжували створювати похідні та додатки до роботи. Наприклад, Финдикли Сулейман Ефенді, клерк суду Кісмет-і Аскері в Стамбулі, створив повний індекс до роботи для ще зручнішої навігації, назвавши його "Бехчетюль-фетва Фіхрісті" (ель-Фіхрістюл-Каміль лі-Бехджетіль-фетва). Фетви з "Бехчет" також були підсумовані та опубліковані у "Хуласатюль-еквібе" Чешмізаде Мехмеда Халіса. Запитання стосуються широкого спектру тем, зокрема сімейного, майнового та спадкового права. Розділи про спадкове право містять випадкові діаграми, які розраховують долі спадкоємців в успадкованому майні. Імовірно, вони були додані пізнішою рукою разом із рідкісними прикладами маргіналій арабською мовою, окремі з яких посилаються на інші компіляції фетв. Текст закінчується останнім запитанням та відповіддю без будь-якого колофону, що вказував би на рукописця, дату копіювання або місце виробництва.
Переписувач рукопису невідомий.

Yenişehirli Abdullah Efendi, [Behcetü’l-fetava] : [manuscript] / Yenişehirli Abdullah Efendi. - [Istanbul?, 17--?]. - [2 parts]. - Part 1 - 199 p., part 2 - 316 p.

text/pdf

З колекції Омеляна Пріцака.

AB-39