Макет виготовлено у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і будівельної техніки, що перебував у складі Академії будівництва й архітектури УРСР
На блакитному тлі – картуш, оточений знаменами, гарматами, литаврами тощо, в якому – козак із рушницею та шаблею у піхвах з лівого боку; нижній лівий кут пошкоджено. На звороті на блакитному тлі – щит, що його підтримують частково збережені зображення янголів із пальмовими гілками, із зображенням руки із золотим хрестом (гербом сотні?). Під гербом напис:
«Гдъ Іис за люди страдаше,
В сохранстве тайны спасение наше.
Блюди опасно, како преступати,
Егда кто имать службу совершати».
Після реставрації 1960-х рр. було закрито приблизно 80% зворотної сторони. Реставрація 2009 р. виявила на звороті два різні сучасні (за хімічним аналізом) малюнки: під зображеннями ангелів був герб Лубенського полку (рука із пірначем у картуші із арматурою навколо).
Прапор виявив у церкві і передав 1885 р. до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії священик с. Сенчанські Скоробагатки Лохвицького повіту Полтавської губернії Пантелеймон Данилевський. У Церковно-археологічному музеї експонувався у двосторонній вертикальній вітрині. Із 1920-х – у лаврському музеї культів і побуту. Від 1934 р. був долучений до переданої колекціонером Павлом Платоновичем Потоцьким збірки і став частиною «Музею України – збірки П. П. Потоцького».
Марка чотирикутної форми на пергаменті, у верхніх кутах – два круглі отвори. На лицьовій стороні овальна печатка із двоголовим орлом, під яким напис у три рядки: «РОССІЙС:АМЕРИ/КАНС:КОМПА/НІЙ ПЕЧАТЬ». По обідку напис: «ПОДЪ ВЫСОК: ЕГО ИМП: ВЕЛИЧ: ПОКРОВИТ:». Під печаткою напис «Десять копѣекъ.». На зворотній стороні у горизонтальному темному еліпсі, що розміщений на темному прямокутнику, напис у чотири рядки: «Марка/Въ Америкѣ/10 коп/№ 26416». Марку подарував Церковно-археологічному музею у 1876 р. вихованець Киїської духовної академії, ректор Іркутської духовної семінарії Модест (Стрельбицький). Відомі емісії марок компанії у 1816, 1822, 1826, 1834 та 1852 рр. Використовувалися як грошові знаки. Компанія (ств. 1799 р.) монопольно контролювала промисли й копалини російської Америки.
Пояс прикрашено сценами боротьби тварин — зображено оленя, якого переслідують дві собаки, два буйволи і два грифони з фантастичною птахою. Надійшов до Церковно-археологічного музею при иКиївській духовній академії в складі кавказьких старожитностей, подарованих музею генерал-лейтенантом О. В. Комаровим.
Глиняна посудина темно-сірого кольору з витягнутою горловиною та біконічним вінцем, з двома вушками, розташованими в середній частині тулуба. Була випадково знайдена на території Михайлівського монастиря у Києві і передана до Церковно-археологічного музею преосвящ. Віталієм (1861–1865), вихованцем Київської духовної академії. Після розформування музею став частиною колекції Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка.
Копія витягу з акту передачі колишнім завідувачем Лаврського музею Ф. М. Морозовим новому директору П. П. Курінному майна музею колишньої Київської духовної академії від 28 травня 1925 року. У тексті вказано, що прийнято нумізматичну збірку із 15413 монет і медалей (з них 141 – золота) у 21 мішку «в вигляді продовгастих ковбасок»; «з найбільших втрат музею до вищеназваної актової прийомки треба відзначити» пропажу 1701 монети, з них 121 золотої.
Лист секретаря Церковно-археологічного товариства Київської духовної академії Миколи Івановича Петрова Карлу Васильовичу Болсуновському із подякою за дарунок трьох предметів до Церковно-археологічного музею від 24 жовтня 1894 р.
Лист голови Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (від 14 грудня 1894р., м. Кам’янець-Подільський) єпископа Димитрія (Самбикіна) та завідувача Давньосховищем, вихованця Київської духовної академії, о. Євфимія Сіцінського Карлу Васильовичу Болсуновському із подякою за дар Давньосховищу колекції свинцевих Дрогичинських пломб .
Лист редактора журналу «Православная Подолия», вихованця Київської духовної академії, протоієрея Євфимія Сіцінського Стефану Леонтійовичу Дроздову (від 19 жовтня 1907 року, м. Кам’янець-Подільський).
У тексті Сіцінського зазначено, що у відповідь на лист адресата до редакції «Подольских епархиальных ведомотей», він від імені редакції «Православной Подолии» інформує про наявність книг, присвячених опису сіл Подільської єпархії.
Портрет Ірини Іванівни Сигиревича, дружини викладача риторики та піїтики Києво-Могилянської академії, а також протоєрея Києво-Софійського собору Димитрія Івановича Сигиревича (бл. 1755-1827).
