Загальноуніверситетське видання НаУКМА про події в університеті та країні, яке виходило з 1997 по 2010 рік. Відповідав за випуск Відділ зв'язків з громадськістю НаУКМА
Рік надходження – 2002.
Дарунок автора після групової виставки творів художників-керамістів «Далеке – близьке» в Галереї мистецтв НаУКМА (травень 2002 року).
Текст скопійований насталіком чорним чорнилом із заголовками червоним. Він упорядкований у дві колонки зі спільними заголовками й колофонами, оточеними золотими текстовими полями з подвійною лінією, що містять 17 рядків тексту з ключовими словами на окремих сторінках. Робота в неправильній палітурці, тому її може бути браковано.
Цей том містить: "Zenanname" Ендеруні Фазіл Бея - месневі, що описує достоїнства та вади жінок різних народів світу; "Hubanname" - месневі, що описує достоїнства та недоліки молодих людей світу; і його "Çenginame" - месневі, що описує переваги та недоліки танцюристів (çengiler) Стамбула. Усі три тексти османською турецькою мовою. Значна частина тексту має женоненависницький і расистський характер. Текст містить три дуже схожі колофони, жоден із яких не містить точної дати копіювання.
Переписувач рукопису невідомий.
Текст скопійовано невокалізованим насхом, причому вокалізація з’являється лише на початку та для розділів неосманською мовою. Його копіювали чорним чорнилом, а заголовки використовували червоним. Він не містить текстових полів, але розділений на дві колонки, по 13 рядків на сторінці. Є значні докази пошкоджень від води та інших пошкоджень, а також вклеєні ремонтні частини, скопійовані іншою рукою. Ближче до кінця роботи якість паперу змінюється, і здається, що текст міг бути скопійований іншою рукою, дотримуючись тієї ж структури, що й вище. На початку та в кінці є випадкові примітки на полях і значні графіті.
Рукопис містить османську турецьку історію про Юсуфа та Зюлейху, переказану Джамі та перефразовану у віршах Хамді. Хамдулла, чиїм махласом був Хамді, був молодшим сином знаменитого шейха Ак Шемседдіна. Він жив за Баязита II і помер у 909 р. хіджри (1503-04 н. е.). Його «Юсуф і Зюлейха», один із найпопулярніших у корпусі османсько-турецького месневіла, спочатку був присвячений Баязиту, але поет, побачивши, що воно не зустріло очікуваного визнання, згодом приховав цю присвяту. Окрім цієї поеми, він залишив, згідно з Кіналізаде та Шакайком, Лейлу Мекнун, поему Мевлід під назвою «Мевлід-і чісмані ве меврід-і чані» (або мевлід-і рухані) та Кияфетнаме. Том містить оригінальний колофон, який датує твір 897 роком хіджри (1492-93 рр. н. е.), а також другий колофон із проханням благословення «читача, письменника та слухача» цього тексту та ідентифікацією переписувача поточної редакції, як Бехрам Бей ес-Сібах. Роботу було завершено 1001 р. хіджри (1593 р. н. е.).
