Грамота Петра І, яка декларувала, що Київський колегіум має незалежний від міського уряду юридичний статус. Її появу спричинив масштабний конфлікт між київ. міщанами та викладацькою і студентською корпорацією. Грамота підтверджувала надані попередньою грамотою 1694 року привілеї та декларувала, що цей навчальний заклад має незалежний від міського уряду юридичний статус. У цьому документі колегіум іменується "академією". Це дало дослідникам підставу вести мову про те, що 1701 в історії КМА настав новий етап – власне академічний. Однак, ще до 1701 в документах, які стосувалися КМА, вже вживався термін "академія" на її означення, так само як і після 1701 КМА продовжували іменувати "колегіумом" та "латинською школою".
Один з перших організаційно-розпорядчих документів НаУКМА. 16 листопада 1991 року В’ячеслав Брюховецький, ініціатор відновлення Києво-Могилянської академії, почав офіційно виконувати обов’язки директора-організатора Виконавчої дирекції по відродженню КМА. На цю посаду його завтердила робоча група з відродження Києво-Могилянської академії при Кабінеті Міністрів України у жовтні 1991 року.
Універсал гетьмана Данила Апостола про збір пожертв на ремонт будівлі Києво-Могилянської академії та Богоявленського собору Київського Братського монастиря, підписаний 19 травня 1732 року у Глухові. Універсал ілюструє роль благодійників у житті Києво-Могилянської академії, те як збирали кошти на її розвиток.
Атестат Київської академії, виданий студенту богослов’я Данилу Паскевичу за підписом ректора Георгія Кониського та префекта Давида Нащинського. Один із документів, що стосується рукопокладення та священнослужіння Паскевича. Діловодна копія, знята в Роменському духовному правлінні.
Лист секретаря Церковного історико-археологічного товариства Миколи Петрова із повідомленням про засідання товариства. Текст листа: «13-го сего октября в 6 часов по полудни, имеет быть открытое заседание Церковно-Историческаго и Археологическаго Общества при Киевской Духовной Академии, в конгрегационном зале Академии. Членом, священником Ф. И. Титовым, предложен будет реферат по поводу ответа г. Яблоновскаго на библиографическую заметку о его “Истории Киевской Академии”. Секретарь Н. Петров. 7 окт. 1903 г.». Вірогідно – це каліграфічний автограф Петрова.
Зберігається серед матеріалів відомого колекціонера та нумізмата К. В. Болсуновського (Архів НМІУ, ф. 4, оп. 1, спр. 8, арк. 25)
Лист за підписом голови Подільського церковного історико-археологічного товариства, вихованця Київської Духовної Академії, прот. Євфимія Сіцінського та секретаря М. Бичковського Карлу Васильовичу Болсуновському із подякою за дар кількох предметів музею товариства.
У листі згадано про пожертву Болсуновським музею товариства: 4-х шматків бронзових ножів із Мінусінська; античних бронзових ґудзиків; 2-х бронзових фібул; шматка фібули готського стилю; вушка від бронзової посудини; частини бронзової фібули; 2-х набивних бляшок; бронзового бубонця; бронзового гачка; хрестика.
Зберігається серед матеріалів відомого колекціонера та нумізмата К. В. Болсуновського (Архів НМІУ, ф. 4, оп. 1, спр. 11, арк. 77)
Письмовий вид із Київської духовної консисторії, виданий студенту філософії Київської академії Степану Румницькому, із митрополичим благословенням здобувати презенти власника і парафіян с. Рогинці та духовного правління для рукопокладення половинним священиком до Георгіївської церкви. Один із семи документів, що стосується рукопокладення Румницького у колекції Національного історичного музею України.
Копія свідчення («свидѣтεлствω») Київської академії, видане студенту філософії Герасиму Григоровичу за підписом префекта Георгія Щербацького. Один із десяти документів, що стосується рукопокладення Григоровича. Діловодна копія була знята в Роменському духовному правлінні.
Доношеніє (презента) київському митрополиту Гавриїлу (Кременецькому) від парафіян роменської Вознесенської церкви із проханням рукопокласти в диякони студента богослов’я Київської академії Данила Григоровича. Оригінал було укладено між 1770–1783 роками, відповідно копія — кінець XVIII століття.
Один із трьох документів, що стосується дияконських свячень Григоровича в колекції Національного історичного музею України.
