Представлено працю церковного історика, професора Київської духовної академії та університету Тимофія Степановича Голубєва (1848–1920), видану в 1913 році. Автором досліджено історію Київської академії, окрему увагу приділено старому Мазепиному корпусу (староакадемічному), що нині належить Києво-Могилянській академії. Проаналізовано історію споруди, окрему увагу приділено реконструкції за митрополита Рафаїла (в миру Михайло Заборовський), яка, на думку автора, спотворила споруду. Наведені ілюстрації зображують споруду до реконструкції.
Історія подає численні факти про участь жіноцтва в боях з ворогами своєї батьківщини з чолоовіками нарівні. Жіноцтво скріплюювало ряди вояцтва, підбадьорувало його на дусі, часто самостійно керувало громадськими і державними справами,не кажучи вже про його природну роль - матерів, вихованок юнацтва на гідних і чесних громадян та відважних оборонців рідних земель.
Проблема одвічности й незалежности від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». В епідемічному бараці панує смерть. Там умирають приречені люди. Але поза стінами бараку буяє, цвіте і сміється життя. Такі — жорстокі, але звичайні й незаперечні контрасти довкола. В. Підмогильний уміє їх тонко і глибоко відчути і в мистецьких образах донести до читача.
