На блакитному тлі – картуш, оточений знаменами, гарматами, литаврами тощо, в якому – козак із рушницею та шаблею у піхвах з лівого боку; нижній лівий кут пошкоджено. На звороті на блакитному тлі – щит, що його підтримують частково збережені зображення янголів із пальмовими гілками, із зображенням руки із золотим хрестом (гербом сотні?). Під гербом напис:
«Гдъ Іис за люди страдаше,
В сохранстве тайны спасение наше.
Блюди опасно, како преступати,
Егда кто имать службу совершати».
Після реставрації 1960-х рр. було закрито приблизно 80% зворотної сторони. Реставрація 2009 р. виявила на звороті два різні сучасні (за хімічним аналізом) малюнки: під зображеннями ангелів був герб Лубенського полку (рука із пірначем у картуші із арматурою навколо).
Прапор виявив у церкві і передав 1885 р. до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії священик с. Сенчанські Скоробагатки Лохвицького повіту Полтавської губернії Пантелеймон Данилевський. У Церковно-археологічному музеї експонувався у двосторонній вертикальній вітрині. Із 1920-х – у лаврському музеї культів і побуту. Від 1934 р. був долучений до переданої колекціонером Павлом Платоновичем Потоцьким збірки і став частиною «Музею України – збірки П. П. Потоцького».
Макет виготовлено у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і будівельної техніки, що перебував у складі Академії будівництва й архітектури УРСР
Портрет московського полководця та дипломата, який здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Зберігався в колекції Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії з 1909 року, куди надійшов з Митрополичого будинку Києво-Софійського собору. Після розформування музею, портрет передавався кілька разів до різних музеїв. У 1937 р. надійшов до попередника Національного історичного музею – Київського історичного музею.
Гетьман зображений в темно-зеленому жупані, з булавою у правій руці та шаблею у лівій. Риси обличчя є відмінними від відомого достовірного зображення гетьмана, виконаного Вільгельмом Гондіусом у 1651 р. Ймовірно, портрет є копією з гравійованого зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. У 1887 р. портрет куплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Іван Самойловича у кафтані, з кольчугою та плащем – за типажем нагадує гравійоване зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. З 1887 р. його викуплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Імовірно, портрет є копією з гравійованого зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. У 1887 році його куплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Портрет подарував Церковно-археологічному музею дійсний член Церковно-Археологічного товариства при Київській духовній академії Віталій Фальковський у 1903 році. Після розформування перебував у різних музеях.
Портрет був власністю київського міщанина Буренкова. У 1887 р. його куплено для Церховно-археологічного музею при Київській духовній академії. Після його розформування був у складі колекцій різних музеїв, тепер зберігається у Національному історичному музеї України.
Портрет генерального судді, випускника Києво-Могилянської академії Василя Кочубея був власністю київського міщанина Буренкова. У 1887 р. його куплено для Церковно-арехологічного музею при Київській духовній академії.
