Один з перших портретів після канонізації Димитрія. Створений на замовлення ігумена Київського Кирилівського монастиря Феофана Жолтовського. У 1892 р. Турвольд Кибальчич передав його до Київської міської думи; звідти за сприяння Богдана Ханенка у 1899 р. портрет надійшов до Київського художньо-промислового і наукового музею.
Портрет, створений задовго після смерті архиєпископа Мелетія і невідомо, на основі яких візуальних джерел. На початку 17 століття Мелетій Смотрицький був ректором Київської братської школи, викладав там церковнослов’янську мову та латину. Також він відзначився як єпископ і настоятель Братського монастиря, як автор полемічних трактатів з питань церковної унії православної і католицької церков.
Гравюра у виконанні Валкера Джалиса є копією портрета Безбородька, виконаного художником Лампі у 1791 році на замовлення, у зв’язку з підписаннями миру у Яссах з Османською імперією. За дипломатичні зусилля Катерина ІІ нагородила Безбородька орденом апостола Андрія Первозванного.
Фарфорова ваза розписана рослинним орнаментом з позолотою; в центрі із золотою короною вензель «СВ» (латиницею; у перекладі, ймовірно, «канцлер Безбородько»). На вазі клейма заводу Ф.Я. Гарднера 1780-х – 1790-х років. Напис «LABORE ET ZELO» [«працею і завзяттям»] відповідає девізу родового герба Безбородька. Належала сім’ї Кочубеїв. До Національного історичного музею надійшла у 1963 році від киянина Ю. В. Чередниченка, далекий родич якого, за його словами, був камердинером у родині нащадків Кочубеїв.
Фарфорова посудина розписана рослинним орнаментом з позолотою; в центрі із золотою короною вензель «СВ» (латиницею; у перекладі, ймовірно, «канцлер Безбородько»). На вазі клейма заводу Ф.Я. Гарднера 1780-х – 1790-х років. Напис «LABORE ET ZELO» [«працею і завзяттям»] відповідає девізу родового герба Безбородька.
Список чудотворного образу Києво-Братської Богородиці. Образ поколінний. Внизу під зображенням пошкоджений напис: «[...]чудотворнаго образа Прєсвѧтой Бц̃ы Кієвской іжє въ Брацъкомъ мн̃астірѣ [...]одолѣ». Написи на звороті: облікові позначення «М-1374», «47270», «9728»; знизу – дещо затертий чорною фарбою напис червоним «Oltawa». Реставрована 1992 р. Євгенією Сізовою.
Чудотворний образ знаходився у Богоявленському соборі Києво-Братського монастиря. Створена для одного з храмів Полтавщини. Замовником списку міг бути хтось із вихованців Києво-Могилянської академії. Ймовірно, між 1910-1930-и рр. стала надбанням Полтавського краєзнавчого, а з 1940 р. – Полтавського художнього музею. Під час ІІ світової війни її вивезено до Німеччини (на що вказує напис «Oltawa»). Після репатріації ікону в 1955 р. передано історичному музею.
