Срібний хрест – вклад Петра Конашевича-Сагайдачного до Богоявленської церкви Києво-Братського монастиря. Бічні площини прикрашені суцільним поясом геометричного орнаменту, складеного з ромбів і суцільних довгих ліній. На лицьовій стороні Розп’яття, знизу вигравірувано у два рядки «фун: 2: 16: лот: :is: [16]». На зворотному боці гравіроване зображення Святого Духа у вигляді голуба в сіянні, на перекладині – поясні зображення ангелів, в центрі – Іоанн Хреститель хрестить Ісуса Христа. На нижній похилій перекладині гравірування: «року ахк̃в [1622] надал сєй крεстъ раб Божий Пєтръ Конашєвич Сагайдачный гєтьман Войска ɛг̃о к̃ м̃л Запорозског̃ до цєркви Свєтого Богоявлєниѧ Господнѧ в домъ братский на ωтпущєниє гриховъ своихъ».
Універсал гетьмана Данила Апостола про збір пожертв на ремонт будівлі Києво-Могилянської академії та Богоявленського собору Київського Братського монастиря, підписаний 19 травня 1732 року у Глухові. Універсал ілюструє роль благодійників у житті Києво-Могилянської академії, те як збирали кошти на її розвиток.
Таця київського митрополита Йоаникія (Руднєва, 1836-1900), настоятеля Братського монастиря, подарована йому церковними старостами Києва. Зроблена на Фабриці ювелірних виробів Йосипа Маршака у Києві. На бортику зображення герба Києва (Аргангел Михаїл у срібному одязі у синьому полі та видів Св. Софії із дзвіницею, Братського монастиря, семінарії та Миколаївського монастиря із відповідними підписами під ними. Посередині таці – вид Києво-Печерської Лаври, а навколо нього напис – «Его высокопреосвѧщенству Іоанникію митрополиту кіевскому и галицкому», знизу – «на память отъ церковныхъ старостъ города Кіева».
Зображення нагадують про місця, з якими пов’язана кар’єра Йоаників: був ректором семінарії (вже як митрополит опікувався спорудженням для неї нової будівлі) та архимандритом Миколаївського монастиря (з 1858 р.), настоятелем Братського монастиря (з 1859 р.); служив у соборному храмі Київської єпархії – Св. Софії. Опікувався ремонтом Свято-Успенського собору та спорудженням нової трапезної церкви Лаври.
Фарфорова ваза розписана рослинним орнаментом з позолотою; в центрі із золотою короною вензель «СВ» (латиницею; у перекладі, ймовірно, «канцлер Безбородько»). На вазі клейма заводу Ф.Я. Гарднера 1780-х – 1790-х років. Напис «LABORE ET ZELO» [«працею і завзяттям»] відповідає девізу родового герба Безбородька. Належала сім’ї Кочубеїв. До Національного історичного музею надійшла у 1963 році від киянина Ю. В. Чередниченка, далекий родич якого, за його словами, був камердинером у родині нащадків Кочубеїв.
На блакитному тлі – картуш, оточений знаменами, гарматами, литаврами тощо, в якому – козак із рушницею та шаблею у піхвах з лівого боку; нижній лівий кут пошкоджено. На звороті на блакитному тлі – щит, що його підтримують частково збережені зображення янголів із пальмовими гілками, із зображенням руки із золотим хрестом (гербом сотні?). Під гербом напис:
«Гдъ Іис за люди страдаше,
В сохранстве тайны спасение наше.
Блюди опасно, како преступати,
Егда кто имать службу совершати».
Після реставрації 1960-х рр. було закрито приблизно 80% зворотної сторони. Реставрація 2009 р. виявила на звороті два різні сучасні (за хімічним аналізом) малюнки: під зображеннями ангелів був герб Лубенського полку (рука із пірначем у картуші із арматурою навколо).
Прапор виявив у церкві і передав 1885 р. до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії священик с. Сенчанські Скоробагатки Лохвицького повіту Полтавської губернії Пантелеймон Данилевський. У Церковно-археологічному музеї експонувався у двосторонній вертикальній вітрині. Із 1920-х – у лаврському музеї культів і побуту. Від 1934 р. був долучений до переданої колекціонером Павлом Платоновичем Потоцьким збірки і став частиною «Музею України – збірки П. П. Потоцького».
Копія свідчення («свидѣтεлствω») Київської академії, видане студенту філософії Герасиму Григоровичу за підписом префекта Георгія Щербацького. Один із десяти документів, що стосується рукопокладення Григоровича. Діловодна копія була знята в Роменському духовному правлінні.