Ікона у металевих шатах, в позолоченій рамі та вмонтована у дерев'яний футляр (кіот). До рами прикріплені 4 металеві троянди - дарунок Вірі Вовк від її студентів з Університету Ріо-де-Жанейро. А також золота сережка - дарунок Вірі Вовк від Василя Барки.
Проведена реставрація кіоту.
Портрет генерального судді, випускника Києво-Могилянської академії Василя Кочубея був власністю київського міщанина Буренкова. У 1887 р. його куплено для Церковно-арехологічного музею при Київській духовній академії.
Портрет був власністю київського міщанина Буренкова. У 1887 р. його куплено для Церховно-археологічного музею при Київській духовній академії. Після його розформування був у складі колекцій різних музеїв, тепер зберігається у Національному історичному музеї України.
Портрет подарував Церковно-археологічному музею дійсний член Церковно-Археологічного товариства при Київській духовній академії Віталій Фальковський у 1903 році. Після розформування перебував у різних музеях.
Імовірно, портрет є копією з гравійованого зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. У 1887 році його куплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Іван Самойловича у кафтані, з кольчугою та плащем – за типажем нагадує гравійоване зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. З 1887 р. його викуплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Гетьман зображений в темно-зеленому жупані, з булавою у правій руці та шаблею у лівій. Риси обличчя є відмінними від відомого достовірного зображення гетьмана, виконаного Вільгельмом Гондіусом у 1651 р. Ймовірно, портрет є копією з гравійованого зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. У 1887 р. портрет куплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Портрет московського полководця та дипломата, який здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Зберігався в колекції Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії з 1909 року, куди надійшов з Митрополичого будинку Києво-Софійського собору. Після розформування музею, портрет передавався кілька разів до різних музеїв. У 1937 р. надійшов до попередника Національного історичного музею – Київського історичного музею.
