Фарфорова посудина розписана рослинним орнаментом з позолотою; в центрі із золотою короною вензель «СВ» (латиницею; у перекладі, ймовірно, «канцлер Безбородько»). На вазі клейма заводу Ф.Я. Гарднера 1780-х – 1790-х років. Напис «LABORE ET ZELO» [«працею і завзяттям»] відповідає девізу родового герба Безбородька.
Фарфорова ваза розписана рослинним орнаментом з позолотою; в центрі із золотою короною вензель «СВ» (латиницею; у перекладі, ймовірно, «канцлер Безбородько»). На вазі клейма заводу Ф.Я. Гарднера 1780-х – 1790-х років. Напис «LABORE ET ZELO» [«працею і завзяттям»] відповідає девізу родового герба Безбородька. Належала сім’ї Кочубеїв. До Національного історичного музею надійшла у 1963 році від киянина Ю. В. Чередниченка, далекий родич якого, за його словами, був камердинером у родині нащадків Кочубеїв.
Гравюра у виконанні Валкера Джалиса є копією портрета Безбородька, виконаного художником Лампі у 1791 році на замовлення, у зв’язку з підписаннями миру у Яссах з Османською імперією. За дипломатичні зусилля Катерина ІІ нагородила Безбородька орденом апостола Андрія Первозванного.
Універсал гетьмана Данила Апостола про збір пожертв на ремонт будівлі Києво-Могилянської академії та Богоявленського собору Київського Братського монастиря, підписаний 19 травня 1732 року у Глухові. Універсал ілюструє роль благодійників у житті Києво-Могилянської академії, те як збирали кошти на її розвиток.
Портрет, створений задовго після смерті архиєпископа Мелетія і невідомо, на основі яких візуальних джерел. На початку 17 століття Мелетій Смотрицький був ректором Київської братської школи, викладав там церковнослов’янську мову та латину. Також він відзначився як єпископ і настоятель Братського монастиря, як автор полемічних трактатів з питань церковної унії православної і католицької церков.
Один з перших портретів після канонізації Димитрія. Створений на замовлення ігумена Київського Кирилівського монастиря Феофана Жолтовського. У 1892 р. Турвольд Кибальчич передав його до Київської міської думи; звідти за сприяння Богдана Ханенка у 1899 р. портрет надійшов до Київського художньо-промислового і наукового музею.
Димитрій Іванович Сигиревич був викладачем Києво-могилянської академії, протоєреєм Києво-Софійського собору. На звороті полотна є дві паперові наклейки із текстом: друкованими літерами – «Димитрій Ивановичъ Сигиревичъ Каѳедральный протоіерей Кіево-Софійскаго Собора скончался в 1826 году.»; рукописна – «Копія тексту картки, що була приліплена на лицевій стороні портрета. Портрет протоірея Д. И. Сигиревича подарен Кіевской Духовной Академіи внуком его коллежскимъ совѣтникомъ Николаемъ Николаевичемъ Сигиревичемъ въ воспоминаніе того, что протоіерей Сигиревичъ до назначенія въ Софійскій Соборъ въ концѣ 18го вѣка, былъ учителемъ Кіевской Духовной Академіи. Г. Кіевъ іюня 1го дня 1912 года.».
Срібна чаша для свячення води з гравіюванням: «Сεй сосудъ ко употреблεнію свящεныѧ води соωрудися иждивεніεм ωбитεли стои Братскои кіεв: тщаніεм іεромонаха Ѳεωдосія Ґгуґурεвича в тоѧ врεмя ігумена и рεктора выш пом: ωб: лѣта Гсдня ахпs. Фун: а: и лот: а8:»
