На дошці, що підтримує полотно чорним кольором є напис «Сей патретъ съ Ивана Василевича Леванды протоіерея Кіево-Софийскаго Кафедральнаго собора и кавалера Св. Анны 1й степени и креста жалован. императрицею Екатериною родившагось в Кіевѣ в 1736 году и умершаго 1814го года июня 25го дня коему да будет незиблема вѣчная память» та «Патретъ Лεванди который имѣлъ митру которую во время служенія носилъ и который примѣрный былъ нестяжателъ имѣнія, что и чемъ могъ бѣднимъ и неимущимъ пособлял часто его чем благодарилѣ тоже былъ всѣмъ доволенъ и коего сочиненія проповѣдней и сказанія оныхъ были во всей Росии примѣрные».
Рік надходження – 2006.
Робота надійшла до колекції НаУКМА після персональної виставки «Краю мій карпатський!» у Галереї мистецтв ім. Олени Замостян (вересень-жовтень 2006 року).
Димитрій Іванович Сигиревич був викладачем Києво-могилянської академії, протоєреєм Києво-Софійського собору. На звороті полотна є дві паперові наклейки із текстом: друкованими літерами – «Димитрій Ивановичъ Сигиревичъ Каѳедральный протоіерей Кіево-Софійскаго Собора скончался в 1826 году.»; рукописна – «Копія тексту картки, що була приліплена на лицевій стороні портрета. Портрет протоірея Д. И. Сигиревича подарен Кіевской Духовной Академіи внуком его коллежскимъ совѣтникомъ Николаемъ Николаевичемъ Сигиревичемъ въ воспоминаніе того, что протоіерей Сигиревичъ до назначенія въ Софійскій Соборъ въ концѣ 18го вѣка, былъ учителемъ Кіевской Духовной Академіи. Г. Кіевъ іюня 1го дня 1912 года.».
Портрет московського полководця та дипломата, який здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Зберігався в колекції Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії з 1909 року, куди надійшов з Митрополичого будинку Києво-Софійського собору. Після розформування музею, портрет передавався кілька разів до різних музеїв. У 1937 р. надійшов до попередника Національного історичного музею – Київського історичного музею.
Імовірно, Гаврило Васько (1820-1865), відомий передусім як копіїст портретів, створив цю роботу на замовлення Василя Тарновського. До Національного історичного музею надійшов із Російського історичного музею у липні 1948 року.
Іван Самойловича у кафтані, з кольчугою та плащем – за типажем нагадує гравійоване зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. З 1887 р. його викуплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Портрет подарував Церковно-археологічному музею дійсний член Церковно-Археологічного товариства при Київській духовній академії Віталій Фальковський у 1903 році. Після розформування перебував у різних музеях.
Імовірно, портрет є копією з гравійованого зображення гетьмана у виданнях Бантиша-Каменського першої пол. ХІХ ст. У 1887 році його куплено для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.
Портрет був власністю київського міщанина Буренкова. У 1887 р. його куплено для Церховно-археологічного музею при Київській духовній академії. Після його розформування був у складі колекцій різних музеїв, тепер зберігається у Національному історичному музеї України.
