Без кінця. Мова: церковнослов'янська (болг. ред.). Рукопис реставровано в 20-30-х роках XVI ст. Письмо: півустав південнослов'янський, болгарський, ост. чв. XІV ст., великий, із легким нахилом уліво, одного почерку, та др. чв. XVІ ст., середній, із легким нахилом уліво, одного почерку. Оздоблення. Заставка балканського типу. Заголовки статей, деякі з елементами простої в'язі, ініціали великі тонкі та заголовні літери кіноварні. Оправа 20-30-х років XVІ ст., частково поновлювалася й пізніше. Дошки з жолобками в шкірі з тисненням.
Ч. 1. - XIV ст.
Ч. 2. - XVI ст.
В оправі. Без початку та кінця. Мова: церковнослов'янська (серб. ред.). Письмо: півустав ост. чв. XIV ст., різних типів і розмірів, з легким нахилом управо.
Грамота Петра І, яка декларувала, що Київський колегіум має незалежний від міського уряду юридичний статус. Її появу спричинив масштабний конфлікт між київ. міщанами та викладацькою і студентською корпорацією. Грамота підтверджувала надані попередньою грамотою 1694 року привілеї та декларувала, що цей навчальний заклад має незалежний від міського уряду юридичний статус. У цьому документі колегіум іменується "академією". Це дало дослідникам підставу вести мову про те, що 1701 в історії КМА настав новий етап – власне академічний. Однак, ще до 1701 в документах, які стосувалися КМА, вже вживався термін "академія" на її означення, так само як і після 1701 КМА продовжували іменувати "колегіумом" та "латинською школою".
Срібна літургійна чаша, яка була подарована монахом Йоакимом Двигубським Братському Богоявленському монастирю у ХVIII столітті. На чаші викорбовано рослинний візеруок, янголи з крилами та сюжети «Тайна вечеря» і «Покладення до гробу». На піддоні є стрічково-рослинний орнамент, овальні медальйони та символи Страстей Христових. На звороті піддону по краю напис: «Сєй кєлихъ во св̃тую Бг̃оѧвлєнсккую Братскую ωбитєль соωруживъ ωтдадє Кієво Пєчєрскіѧ Лаври монахъ Иоакимъ Двигубскій. Року 1740 мцѧ дєкабра 18 днѧ». Тавро майстра – «МН» (Матвій Нарунович?).
Еліпсовидна форма. У верхній частині – кільце для підвішування. На лицьовій частині – монограма Ісуса Христа, прикрашена, як і контури по колу на обох боках, камінням; на звороті – гравірування: «Ad M. D. T. O. M. G. Bg. V. M. H. Hoc munusculum ad ornandam Imaginem Deiparae Virginis Mariae ab Angelo salutatae, Almae sodalitati maiori, in orthodoxo Collegio Mohilaeano Kijoviensi erecto et confirmatae, ejusdem membrum Hieromonachus Antonius Strzeszowski, obtulit. Anno Domini 1705 Iulij die 2.» [переклад після скорочення: «Цей даруночок, виготовлений і зроблений для прикраси образу Богорівної Діви Марії, яку привітав янгол, приніс для великої конґреґації в православному Києво-Могилянському колегіумі її член єромонах Антоній Стшешовський року Божого 1705 2 липня»]. Над написом гравірована позначка «H», а під ним вказано інвентарний номер чорним чорнилом: «МІК УРСР ДМ 7112 СМ 721».
Один з перших організаційно-розпорядчих документів НаУКМА. 16 листопада 1991 року В’ячеслав Брюховецький, ініціатор відновлення Києво-Могилянської академії, почав офіційно виконувати обов’язки директора-організатора Виконавчої дирекції по відродженню КМА. На цю посаду його завтердила робоча група з відродження Києво-Могилянської академії при Кабінеті Міністрів України у жовтні 1991 року.
Срібна чаша для свячення води з гравіюванням: «Сεй сосудъ ко употреблεнію свящεныѧ води соωрудися иждивεніεм ωбитεли стои Братскои кіεв: тщаніεм іεромонаха Ѳεωдосія Ґгуґурεвича в тоѧ врεмя ігумена и рεктора выш пом: ωб: лѣта Гсдня ахпs. Фун: а: и лот: а8:»
Димитрій Іванович Сигиревич був викладачем Києво-могилянської академії, протоєреєм Києво-Софійського собору. На звороті полотна є дві паперові наклейки із текстом: друкованими літерами – «Димитрій Ивановичъ Сигиревичъ Каѳедральный протоіерей Кіево-Софійскаго Собора скончался в 1826 году.»; рукописна – «Копія тексту картки, що була приліплена на лицевій стороні портрета. Портрет протоірея Д. И. Сигиревича подарен Кіевской Духовной Академіи внуком его коллежскимъ совѣтникомъ Николаемъ Николаевичемъ Сигиревичемъ въ воспоминаніе того, что протоіерей Сигиревичъ до назначенія въ Софійскій Соборъ въ концѣ 18го вѣка, былъ учителемъ Кіевской Духовной Академіи. Г. Кіевъ іюня 1го дня 1912 года.».
